Читать «Лiкарськi рослини Прикарпаття» онлайн - страница 61

Здавна подорожник широко використовується як лікувальний засіб при зовнішніх ранах, ударах, наривах, гнійних ранах, виразках на шкірі, опіках та на мозолі.

Сучасна медицина використовує препарати з листків (плангамацид у гранулах і консервований сік) при виразках шлунка і дванадцятипалої кишки, анацидних (із зниженою кислотністю) гастритах, гострих шлунково-кишкових захворюваннях (гастритах, ентеритах й ентероколітах), гострих та хронічних колітах. Крім того, подорожник діє як тонізуючий засіб, поліпшує апетит, збільшує вміст гемоглобіну в крові, сприяє підвищенню маси тіла. Ефективні препарати при сечонетриманні та хворобах дихальних шляхів. Насіння подорожника проти дизентерії застосовували ще стародавні римські і грецькі медики.

У ветеринарній практиці препарати з листків подорожника використовують для лікування відкритих гнійних ран та підвищення зсідання крові у тварин.

Розмножується безпосереднім висівом насіння. Погано росте на важких запливаючих грунтах. Під зиму грунт переорюють на глибину 25–27 см. Насіння висівають на глибину 5 см. При весняній сівбі його стратифікують, а при літній і пізньоосінній висівають сухе насіння.

Листя збирають двічі за літо: перший раз — на початку цвітіння, другий — за 1,5–2 міс. до осені.

Приворотень звичайний

(Alchemilla glabra L.)

Родина розові (Rosaceae)

Багаторічна трав'яниста рослина, 10–30 см заввишки. Стебла стеляться, але під час цвітіння дугоподібно піднімаються вгору. Листки нижні на довгих черешках, верхні майже сидячі, молоді дещо зморщені. Верхні листки п'ятилопатеві, нижні семи — , дев'яти лопатеві, лопаті округлі, зарубчасто-пилчасті, з обох боків вкриті волосками. Квіток багато, вони дуже дрібні, непоказні, зелено-жовті, зібрані у клубочки. На смак рослина іноді гіркувата, здебільшого терпка, виявляє в'яжучу дію, з слабо бальзамічним запахом. Цвіте у травні — жовтні.

Росте по луках, гаях, на межах, узліссях, пасовиськах. Має багато різновидностей. Збирають рослину, під час цвітіння.

Застосовують як в'яжучий, кровоспинний, відхаркувальний засіб, для поліпшення обміну речовин і лікування ран, висипів на тілі. Користуються нею при недокрів'ї, водянці, загальному ослабленні.

Добрі наслідки одержують при лікуванні приворотнем нестравності шлунка, здуття кишечника і в'ялої перистальтики кишок. При катарах дихальних шляхів застосовують як відхаркувальний засіб, який, можливо, полегшує гоєння каверн (діють гіркоти, дубильні речовини, антоксантин, слиз, смоли й органічні кислоти), особливо корисний він при лікуванні білей у жінок, для спринцювання піхви при надмірних менструаціях, болях у ділянці тазу, при дисменореї.

Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 2 столові ложки подрібненої рослини і настоюють 10 хвилин. П'ють 2 склянки на день, ковтками. Сильніше діє відвар 2 столових ложок приворотня у півлітрі червоного виноградного вина. П'ють гарячим 3–5 чарок на день при проносах, кавернах легень (в суміші, порівну, із відваром з гілок чорнобилю й алтейного кореня), при недостатку молока у жінок, які годують груддю, при серцевих болях.