Читать «Лiкарськi рослини Прикарпаття» онлайн - страница 16

Багаторічна трав'яниста рослина 30-120 см заввишки Кореневище тонк з веретеноподібними або майже кулястими бульбочками до 5 см завдовжкі Стебло одне або кілька, прямостояче, нерозгалужене, слабооблистнен Прикореневі листки зібрані в розетку, переривчасто-перисторозсічені, макх до 20 пар видовжених, глибоко надрізаних або перистозубчастих бокових часто: Стеблові листки чергові нечисленні, з великими прилистками, зібрані в кінцеву багатоквіткову волоть. Оцвітина подвійна, шестипелюсткова, чашечка вільна, віночок білий, з вільних, зовні рожевих пелюсток. Тичинок 5-15, зав'язь верхня. Плід — складна листянка.

Росте на схилах балок і річкових долин, по сухих луках, узліссях, сухих лісових галявинах та світлих лісах. В Україні зустрічається в усіх лісових районах Закарпаття та Прикарпаття (у Карпатах вище поясу лісу не піднімається). Зрідка трапляється на Поліссі.

У народній медицині квіти використовують як сечогінний засіб при нирковокам'яній хворобі, траву — при укусах собак, корені проти пухлин.

Корені з кореневищем входять до збору Здренка. Експериментальне встановлено, що препарати гадючника гальмують ріст пухлин.

Одну склянку подрібнених коренів з бульбами гадючника звичайного всипають до пляшки (можна в склянку чи емальовану посудину) і заливають 0,5 літра 70° спирту, закривають. При кімнатній температурі (18–22 °C) настоюють 7–9 днів. Після вказаного строку настойку зливають. Масу подрібнених коренів з бульбами ще раз заливають 0,5 літра перевареної води, яку після 3 днів настоювання зливають.

Спиртову настойку 70° і водну витяжку змішують і одержують 35° настойку, її (35 % настойку) використовують по одній столовій ложці 3 рази в день перед їдою. Після їди довільно пити чай з квітів нагідок.

Курс лікування повторюють з відповідним інтервалом кілька (3–5) разів на рік.

Гадючник в'язолистий

(Filipendula ulmaria (L.) Maxim))

Родина розові (Rosaceae)

Гадючник в'язолистий — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має повзуче дерев'янисте кореневище без бульб. Стебло 50-200 см заввишки, прямостояче, нерозгалужене, облистнене. Листки переривчасто-перисті; бокові листочки (2–5 пар) широкояйцевидні, надрізанопилчасті, зісподу білоповстисті. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5-пелюсткові (рідко 6-пелюсткові), жовтавобілі, запашні, в густому волотистому суцвітті. Пелюстки — з довгим нігтиком. Плід — листянка, Цвіте у червні — липні.

Росте по всій території України (на півдні трапляється рідше) на вологих луках, берегах річок і болотах, у заболочених лісах.

Трава містить дубильні речовини, барвники, саліцилову та аскорбінову кислоти, глікозиди гаультерин і спіреїн. _У всіх частинах рослини є метилово-саліцилова ефірна олія.

Рослина має потогінні, сечогінні, протизапальні анальгетичні та протиревматичні властивості. Внутрішньо у вигляді настоїв чи відварів трави або коріння (коріння активніше за дією) використовують як потогінний засіб при грипі й підвищеній температурі, подагрі, ревматизмі істеричних припадках, сильних болях у шлунку і кишках, що супроводяться запаленнями, при геморої, як сечогінний засіб при хворобах сечового міхура і нирок та як загальнозміцнюючий засіб при катарі верхніх дихальних шляхів. Настій трави, крім того, іноді використовують при головному болі, задишці, серцевих хворобах, діареї, дизентерії та як протиглисний засіб. Зовнішньо препарати (сік, відвари, мазі) використовують при лікуванні ран, виразок і фурункулів, при білях і укусах змій або скажених тварин. Для профілактичних цілей рослину використовують І в харчуванні: молоде листя, пагони та коріння — для заправки супів, борщів і салатів; квітки — як заварку до чаю (суміш сухих квіток гадючника і пелюсток шипшини у співвідношенні 10:1).