Читать «Врятований» онлайн - страница 5

На допомогу вже прилетіли декілька місій з найближчих домініонів, а також місії від Соланів та Яґдберґів, бо як же ж без Соланів та Яґдберґів, без них і кава не завариться. І всі чомусь одразу прийняли Саґару за найбільше цабе на цьому згарищі — може, через те, що він був тут раніше за всіх. Хоча насправді найбільш законною владою був представник домініону Шезаар радник Сімон Пеґю. Але радник більшу долю часу проводив на станції Ходері, на тутешнім місяці. Саґара охоче помінявся б з ним місцями, а ще охочіше зібрав би центурію, підняв «Лева» та рвонув би на фронт.

Але він дав обітницю послуху, і командорія його не відкликала. Отже він мав знаходитися тут, керувати розбиранням завалів, похованням трупів та розподілом гуманітарної допомоги серед тих, хто вижив.

Саґара скинув кідо, передав його братові Томіґану та вийшов був пірнути в океан, коли його хтось гукнув. Власне, чому «хтось»? Голос сестри Гелени не можна було переплутати ні з чиїм більше.

У давніх поезіях голоси жінок порівнюють з пташиним співом. Якщо обирати серед пташиних голосів, сестру Гелену можна було б порівняти з павичем. Різкий, повний якихось сторонніх шумів, її голос проникав не те що в серце — а й в спинний мозок.

— Командере! — простуючи піщаним схилом, сестра Гелена підсмикнула спідницю мало не до колін, а сандалії несла в руках. — В мене добрі новини: ми пробилися до міського архіву.

— З вашої інтонації я розумію, що є й погані?

— Авжеж. Приблизно половину архіву знищено. Оскільки люди од віку скидають до підвалів у першу чергу всякий непотріб — я гадаю, що знищено ту половину, яка могла бути найкориснішою.

— Завтрашній день покаже.

— Так. Але дані на місця мешкання громадян, хоча й трохи застарілі, ми знайшли. Тепер можна буде писати на могилах прізвища, а не просто «люди з кварталу такого-то».

— Велике полегшення, — не втримав сарказму Саґара.

— Сьогодні ваші люди когось вбили? — сестра Гелена насупила кошлаті брова. — Людожера, як мені сказали?

— Так. Це сталося випадково — новіцій Кінсбі незграбно шарпонув його за комір та зламав шию. Якщо хочете, зробіть розтин.

— Ви певні, що випадково?

— Так.

— Кінсбі сказав це на сповіді?

— Сестро, ви не гірше за мене знаєте, що я не маю права відповісти на це питання.

— Я ж не питаю вас, що саме він сказав.

Саґара відповів їй лише поглядом.

— Я охоче покинула б ці старі суддівські замашки, — посміхнулася сестра. — Але наш імператор Брендан не дає бабці спокою.

Вони почвалали дюною далі.

— Я мушу включити це в звіт, — сказала сестра Гелена.