Читать «Вінні-Пух» онлайн - страница 87

Крихітка Ру тільки те й робив, що зникав у руїнах Совиного Замку, а тоді вигулькував звідти верхи на черговому предметі, який спускали мотузкою, і це трохи нервувало Кенгу, бо вона не могла за ним устежити. Може, тому вона й стала картати Сову, мовивши, що її дім — це просто свинюшня — стільки в ньому бруду; навіть дивно, що він не завалився раніше. "Ви тільки погляньте, як зацвіло в отому кутку! Там виросли поганки!"

Сова глипнула в куток, здивувалася, а далі глузливо реготнула й пояснила, що то її губка і що коли вже не можуть відрізнити звичайної губкової мочалки від поганок, то — нічого сказати — в добрі часи ми живемо!

— Гай, гай!.. — сказала Кенга, а Крихітка Ру прожогом метнувся в дім і запищав:

— Я мушу подивитися на Совину губку! Ага, ось вона! Ой Сово, це не губка, це ляпка! Сово, ти знаєш, що таке ляпка, га? Це коли твоя губка вся розляпа...

Тут Кенга квапливо його перебила: "Ру, любий!", адже неввічливо розмовляти так з особою, яка вміє написати слово ВІВТОРОК.

Коли надійшли Пух із Пацем, усі дуже зраділи. Вони припинили роботу, щоб трохи перепочити та послухати нову Пухову пісню.

І от, коли вони всі сказали, що ця пісня — Чудова-Пречудова Хвалебна Пісня, Паць ніби зовсім байдужим голосом спитав: "А що, правда, гарна пісенька? Тобто я хотів спитати, як вона вам?.."

— Ну, а де ж новий замок? — спитав Пух.— Ти знайшла його, Сово?

— Вона знайшла для нього назву,— сказав Крістофер Робін, ліниво покусуючи травинку.— Отже, зараз їй не вистачає тільки самого замку.

— Я назву його ось як,— поважно мовила Сова й показала громаді те, над чим вона чарувала, — невеличку дощечку, на якій було вималювано яскравою фарбою:

СОВУШНИК

І саме в цю урочисту, хвилюючу мить хтось вискочив з лісу і налетів на Сову. Дошка впала на землю, і до неї кинулися Паць та Крихітка Ру.

— А-а, це ти! — сердито сказала Сова.

— Привіт, Іа,— сказав Кролик.— Нарешті завітав до нас! Де ж ти був?

Проте Іа не звернув на них жодної уваги:

— Доброго ранку, Крістофере Робіне,— промовив він, відштовхуючи Паця та Крихітку Ру.

Умостившись на СОВУШНИК, Іа спитав:

— Ми тут самі?

— Самі,— сказав Крістофер Робін, подумки усміхаючись.

— Мені сказали — крилата чутка долетіла й до мого Закутку Лісу, що якась Особа нібито шукає собі дім. Цей дім для неї я вже знайшов!

— Молодець! — приязно сказав Кролик.

Іа покосився на нього через плече і знов обернувся до Крістофера Робіна.

— Щось утрутилося в нашу розмову,— голосно прошепотів Іа.— Однак не будемо зважати. Словом, якщо ти, Крістофере Робіне, хочеш, то ходімо зі мною, і я тобі дещо покажу.