Читать «Вінні-Пух» онлайн - страница 85

— Ось так,— сказав Пух, проспівавши пісню тричі.— Вийшло не те, що я думав, але щось та вийшло. Тепер треба піти і заспівати все це Пацеві.

.....................................

"Я НАШУКУЮ НОВУ АДРИСЮ

ДЛЯ СУВИ ТИ ТАКОЖ КРОЛИК"

— Що все це означає? — спитав Іа-Іа.

Кролик пояснив.

— А що сталося з її старим житлом?

Кролик пояснив.

— Мені ніколи нічого не розповідають,— сказав Іа-Іа.— Ніхто мене не інформує. У п'ятницю, за моїми підрахунками, мине сімнадцять днів, відколи зі мною востаннє розмовляли.

— Ну, сімнадцять — це ти перебільшуєш...

— Наступної п'ятниці,— пояснив Іа.

— А сьогодні субота,— сказав Кролик,— отже, тільки одинадцять днів. До того ж я сам особисто був у тебе тиждень тому.

— Але бесіди не відбулося,— сказав Іа.— Не було обміну думками. Ти лише гукнув "Здоров!" — і тільки я тебе й бачив. Поки я обмірковував, що відповісти, твій хвіст мигнув уже на пагорбі кроків за сто звідси. Я намірився був сказати: "Що-що?", та вчасно зрозумів, що вже запізно.

— Ну, я дуже поспішав.

— Спершу повинен говорити один, а тоді — другий,— вів далі Іа.— По черзі. Інакше це не можна вважати за бесіду. "Здоров!" — "Що, що?" На мій погляд, така розмова нічого не дає. Особливо, коли надходить твоя черга говорити, а ти бачиш тільки хвіст свого співбесідника. Та й то ледь-ледь.

— Ти сам винен, Іа. Адже ти ніколи нікого з нас не провідуєш. Закопався тут і чекаєш, щоб усі приходили до тебе. А чому б тобі самому не завітати іноді до нас?

Іа замислився:

— У твоїх словах, Кролику, мабуть, щось є,— сказав він нарешті.— Я й справді нехтував вашим товариством. Треба мені більше крутитися на людях. Треба відповідати на візити.

— Ото ж бо, Іа. Заходь до кожного з нас у будь-який час, коли тобі заманеться.

— Дякую, Кролику. А якщо хтось і скаже голосно: "Знову приперся цей Іа!", то я можу й вийти.

Кролик нетерпляче переступав з лапи на лапу:

— Ну, гаразд,— сказав він,— мені час бігти. Сьогодні в мене роботи по самісінькі вуха.