Читать «Молодший брат сонця (на украинском языке)» онлайн - страница 14

Кiнчилась алея - кiнчились i тiнi. Террi шарпнулася бiгти, щоб швидше проскочити освiтлений простiр, але одразу ж зупинилась. Яке глупство! Це одразу приверне увагу вартових. Треба, якраз навпаки, iти повiльно, зовсiм повiльно, наче на прогулянцi. Хiба не можна? У неї безсоння, вийшла подихати свiжим повiтрям...

Пiшла повiльною ходою, тримаючись тiнi. Робила великi зигзаги, вiдходячи зовсiм убiк, але десь так, може, через годину опинилася навпроти зловiсного складу. Вiд товстелезних залiзобетонних плит, що вкривають пiдземелля, її вiддiляло не бiльше ста метрiв. Тут уже нiяких тiней, десятки прожекторiв так висвiчують кожен квадратний сантиметр, що добре видно не лише металевi петлi на плитах, а й кожну травинку побiля них.

Роззирнулась - нiде нiкогiсiнько. На вежi, звичайно, стовбичать вартовi, але, може, вони задрiмали? От якби...

Вийшла на свiтло й наче спалахнула в тому нещадному промiннi. Крок, ще крок... Он i овал душника... Може, кинутись бiгом? Нi, краще йти спроквола. Слiпуче свiтло рiзало очi, i вона мимохiть нахилила голову. Бачила перед собою примарнi попелястi овали. Ноги не чули землi, наче вона була в станi невагомостi.

Тиша. Тiльки кров шугає в скронях.

Ближче, ближче...

Раптом як завиє сирена! Пронизливе те завивання пройняло її наскрiзь, оглушило, паралiзувало, просто дивно, як утрималась на ногах.

Пiдбiгло двоє з автоматами напоготовi.

Тереза тремтячим голосом сказала:

- Що сталося? В мене безсоння, я вийшла подихати свiжим повiтрям... Хiба тут заборонено...

- А... це мiстрiс*...- iронiчно сказав один з вартових, певне, старший.- Так, тут заборонена зона. Пробачте, але вам доведеться знайти собi iнше мiсце для прогулянок.

______________ * Хазяйка, коханка (англ.).

Знервована, перестрашена, Террi повернулася додому сама не своя. Добре, хоч Девiд спав i нiчого не чув. Пройшла на кухню, взяла з холодильника пляшку шампанського й пила доти, доки не почала кружляти перед очима пiдлога. Упала на канапу - наче провалилася в чорну безодню.

IV. КОМЕДIЯ З ПЕРЕВДЯГАННЯМ

Якщо сiмейне життя порiвняти з спектаклем, то пiсля тiєї нiчної пригоди Террi почала розiгрувати комедiю. Вона перестала розмовляти з Девiдом.

Спочатку чоловiк думав, що це дитячi вибрики, але минали днi за днями, а Террi - як води в рот набрала. Намагалася виконувати свої нескладнi обов'язки господинi, але все мовчки, без жодного слова. Була знесилена, в'яла, рухалась, немов сомнамбула.

"Глибока iпохондрiя, - думав Девiд, з тривогою поглядаючи на змарнiле лице дружини. - В такому станi вона може наробити дурниць..." У грудях занило, i вiн зовсiм не знав, чим допомогти жiнцi, яку так щиро любив.

- Террi, що з тобою? Скажи, що треба, i я все зроблю.

Певне, його жалiсливий голос зворушив ЇЇ. Взяла аркушик паперу i написала: "Це не в твоїй владi, ти не контролюєш подiй. I я не хочу з тобою розмовляти".