Читать «Зодчий із пекла» онлайн - страница 8

— Казала я: тікати звідси треба. Не озираючись!

— Куди? — Щукіна відійшла од вікна й почала мити келишок, тарілочки та чашечку.

— А де платять хоч і менше, зате життя спокійніше, — стара Тимофіївна широко розставила ноги, що аж гули від утоми, й не поспішала йти додому.

— Карр! — голосно погодилась з нею ворона за вікном.

— Карр! Карр! — відгукнулися з усіх боків її сородичі.

Надя зітхнула:

— Мені дочку вчити треба… Сама знаєш, за кожну копійчину воювати доводиться.

Ворони злетіли дружною зграєю й закружляли над парком, зловісне каркання сповнило тремтінням холодне зимове повітря.

Дуже дивний будинок

Ольга Володимирівна Ярижська, жінка розумна, освічена й бувала в бувальцях, в минулому — екскурсовод, потім директор музею, не помилялась. Старий будинок, який вони з чоловіком придбали зовсім недавно й вже закінчували ремонтувати, ніс на собі тавро таємничості від самого початку свого існування.

Через те, що цей дім, а точніше, особняк, — стане одним з головних героїв нашої оповіді про страшні й трагічні події, дозвольте спочатку відрекомендувати його у межах основних анкетних даних.

Видова назва — невизначена. За документами — особняк, проте називають його по-різному. Найчастіше — просто дім, іноді — вілла, а подекуди й — палац. І всі ці назви до цієї будівлі пасують. Наче на неї пошиті.

Рік народження — ще одна загадка. Фундамент закладено чи в ХVІІ, чи в ХVІІІ столітті. Дім на ньому простояв до початку ХХ віку. Повністю перебудований на тому ж місці та знову почав функціонувати в 1914 році.

Походження — нез'ясоване. Останні дореволюційні власники — поміщики Барвиненки — відомі цукрозаводчики, колекціонери та меценати. Люди неординарні, енергійні й навіть дещо загадкові. Пишалися козацьким походженням, а дружин брали виключно з родовитих росіянок. Хизувалися науковим світоглядом, а грошей на храми не шкодували. Обожнювали мистецтво, полюбляли запрошувати до себе акторів та художників, але майже всю свою енергію спрямовували на збільшення й без того величезних статків.

Призначення особняка — весільний подарунок молодшій дочці, якій так і не судилося побути його хазяйкою.

Оточення — старий листяний парк, з невідомих причин у перші роки ХХ століття його вирубали й засадили хвойними деревами рідкісних, екзотичних порід.

Автор проекту — уславлений архітектор Владислав Городецький, безпосередній виконавець — його учень і, за збігом обставин, — наречений хазяйської дочки Григорій Василай, людина походження темного й незнатного. Креслення, документи — не збереглися.

Отже, перебудували дім (палац, особняк, віллу) на початку ХХ століття. Але від самих входин життя тут не заладилося. Загадкові нещастя й криваві драми переслідували спочатку господарів дому, а потім і керівників навчального закладу, що розмістився у цих стінах у перші роки радянської влади. По війні в дивом уцілілому палаці спочатку влаштували санаторій, який з року в рік хирів та занепадав, а потім — краєзнавчий музей, майже не відомий за межами невеликого району.

Все швидко змінилося, коли замість млявого вісімдесятирічного діда директоркою стала дружина новоприбулого бізнесмена Ярижського. Вона вмить (з беззаперечними цифрами та документами в руках) довела місцевій владі, що утримувати за рахунок державного бюджету таку велику споруду — невигідно, і за лічені дні приватизувала будинок. Яку ціну було заплачено за нього до бюджету, залишилося для всіх великою таїною.