Читать «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього» онлайн - страница 173

Народилася 31 травня 1948 р. в Івано-Франківську (батько — білорус, мати — українка), згодом родина перебралася в Білорусь, батьки працювали вчителями в сільській школі. Здобула освіту в Білоруському державному університеті в Мінську, працювала кореспондентом, писала в жанрах оповідання, публіцистики, репортажу. Вчителем називала Алеся Адамовича, відомого білоруського письменника, розробника нового для білоруської літератури жанру, назву якого він формулював як «соборний роман», «роман-ораторія», «роман-свідчення», «народ, що повідає сам про себе», «епічно-хорова проза».

Першу книгу Світлани Алексієвич «Я поїхав із села» (монологи людей, котрі покинули рідні місця) розсипали в типографії за наказом відділу пропаганди тодішнього білоруського ЦК, авторку звинуватили в антиурядових і анти-партійних поглядах.

1983 р. вона написала роман «У війни не жіноче обличчя». Книга два роки пролежала у видавництві — не друкували, закидаючи авторці пацифізм, натуралізм, розвінчування героїчного образу радянської жінки. Однак часи змінювалися — почалася перебудова. 1985 р. книгу «У війни не жіноче обличчя», «роман голосів», як вона це назве згодом, розповіді жінок-фронтовичок про війну, було опубліковано майже одночасно в кількох видавництвах, загальний тираж сягнув 2 млн. примірників. Вистави «У війни не жіноче обличчя» поставили десятки театрів, а білоруський режисер Віктор Дашук у співавторстві зі Світланою Алексієвич створив однойменний цикл документальних фільмів. За два роки вийшла друга книга — «Останні свідки (Сто недитячих оповідань)», складена зі спогадів дітей війни, вона згодом так само витримала багато перевидань.

1989 року опубліковано роман «Цинкові хлопчики» — розповідь про афганську війну, яку впродовж десятиліття приховувала влада. Щоб написати цю книгу, Світлана Алексієвич чотири роки їздила країною, зустрічалася з матерями загиблих солдатів і колишніми воїнами-афганцями. Книга справила вибуховий ефект. Знову за розвінчування героїчного воєнного міфу авторку намагалися покарати — 1992 р. в Мінську навіть організували політичний суд над нею та книгою. Однак на захист постала громадськість, зокрема закордонні інтелектуали, суд призупинили. За книгою й у співавторстві зі Світланою Алексієвич було знято кілька документальних фільмів (режисер Сєргєй Лук’янчіков), поставлено спектаклі.

Наступна книга, «Зачаровані смертю», виходить 1993 р. Це була оповідь про самогубців — про тих, хто наклав на себе руки чи вчиняв таку спробу, не маючи сили примиритися з поразкою соціалістичних ідей. За книгою було знято фільм «Хрест» (Сценарій Світлани Алексієвич, режисер Геннадій Голодний).

1997 р. Світлана Алексієвич завершила й опублікувала роман «Чорнобильська молитва». 1998 р. видавництво «Факт» видає книгу в українському перекладі Оксани Забужко під назвою «Чорнобиль: Хроніка майбутнього». Ірландський режисер Хуаніта Вілсон зняла короткометражний фільм за мотивами роману, 2010 року його було номі-новано на премію «Оскар». 2013 р. авторка віддала до друку оновлену «Чорнобильську молитву»: роман було доповнено новими монологами, дещо змінено структуру. Оновлений український переклад пропонуємо до вашої уваги в цьому виданні.