Читать «Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет» онлайн - страница 116

АНТИСЕМІТИЗМ НА ДОНБАСІ ТА У КРИМУ

Антисемітизм має на Донбасі тривалу традицію, хоча вона й не перебувала у фокусі уваги науковців, зосереджених на антисемітизмі в інших регіонах. Значна частина наукових публікацій, що з’являються на Заході, виходить із хибної передумови про те, що націоналізм та антисемітизм існували і досі існують виключно на заході України. У 1880-х роках євреї складали 15–25% населення Донбасу, і вони мали таку ж неприязнь до вугільних шахт та важкої промисловості, як і українські селяни. Хоча донбаські євреї були асимільовані та послуговувалися російською мовою, їх не залучали до роботи на вугільних копальнях і заводах, а тому вважали аутсайдерами, що живуть окремо від пролетарської маси.

Вияви антисемітизму було задокументовано на Донбасі з кінця XIX століття і до післявоєнної радянської доби. На межі століть тут відбулися перші єврейські погроми. За часів царату ініціаторами переслідування євреїв і поширення антисемітизму була Російська православна церква, школи, поліція та «охранка». Після падіння імперії, під час війни за владу на її теренах, практично всі учасники протистояння — більшовики, «білі» війська, українські отамани та анархісти — влаштовували нові погроми на півдні та сході України. Тут були поширені гасла: «На чолі Червоної армії стоїть єврей!», «Радянські, але не євреї!», «Смерть євреям і комуністам!», а найвідоміше з них постало ще в царські часи: «Бий жидов, рятуй Росію!» Гіроакі Куромія пише: «Негативні почуття до радянської влади часто були забарвлені антисемітизмом».

Чинники, що зумовили ці погроми, були не лише етнічними та релігійними. У період швидких перетворень важливу роль відігравали суспільно-економічні мотиви, оскільки євреїв сприймали як агентів модерності та руйнівників традиційного укладу в промисловому регіоні на початку XX століття; так само й нині російські маріонетки на Донбасі вбачають в українських євреях агентів лідерів проєвропейського Євромайдану. Антисемітизм на Донбасі також продукувала культура протистояння «народу» і «начальства», яка надалі живе в антиолігархічних настроях російських маріонеток на окупованих територіях. На Донбасі, як і деінде, євреїв звинувачували в тому, що вони посідають керівні посади і переважають у складі радянської таємної поліції, що під час Другої світової війни з-поміж них начебто рекрутували менше вояків до лав радянських збройних сил, ніж серед інших етнічних груп, що вони відповідальні за арешти, катування, страти й Голодомор, влаштовані радянським режимом.

Антисемітизм вплинув на те, як невдоволені робітники Донбасу висловлювали свій гнів з приводу умов праці й ставлення до них «начальства». Одна з перших антирадянських опозиційних груп післявоєнної доби, «Демократична молодь Росії та України», була започаткована на Донбасі задля покращення життя робітників. Її учасники вважали євреїв «несправедливим народом», який живе за рахунок праці українських і російських робітників, і ця теза не відрізняється від тверджень, якими мотивувалися всі антисемітські напади починаючи з кінця XIX століття.