Читать «Гелтер Скелтер» онлайн - страница 175

Коли він опинився перед будівлею гуртожитку номер шість, йшла третя година ночі. Усе навколо перебувало в глибокому сні. Обережно, ніби хтось міг побачити його тут і схопити, Макс обійшов «пансіонат» і скинув очі вгору, шукаючи вікно на другому поверсі. Він знав, яке саме належить двісті сімнадцятій, і так само знав, що там має бути світло – єдиний промінчик на всю величезну, похмуру споруду.

Мешканка цієї кімнати не спала.

Він і гадки не мав, чим вона зараз займається, але відчував: Дара чекає на нього, чекає, коли він повернеться до неї і знову вимовить оті чарівні слова, що були сказані на сходах. Макс навіть не думав, що промовляти їх настільки складно. І складність, передусім, полягала не в тому, що він звертався до неї, ні. Справа в тому, що він взагалі сказав про це вперше в житті. І це цілком нове відчуття викликало в нього незрозумілу тривогу, що водночас переплутувалася із сумнівами. Сумніви потроху набирали сили, і наразі він вже вагався, чи потрібно йому взагалі таке почуття.

Це запитання поки що лишалося без відповіді. Проте хвилюватися не треба, бо він усвідомлював: відповідь неодмінно прийде.

І тоді він точно знатиме, що й як робити далі.

А поки варто ще трохи подивитися на цей освітлений прямокутник у суцільному мороці.

ПІСЛЯМОВА

Наприкінці серпня гуртожитки Чернівецького університету знову почали наповнюватися бадьорими, радісно збудженими голосами. І найбільше це чомусь відчувалося саме в шостому корпусі.

У передчутті зустрічей та шаленої вечірки з приводу початку нового семестру спудеї запасалися алкоголем, жваво йшла торгівля травою й «екстазі», позаяк удома так розгулятися можливостей точно не було. Єдине, що наразі викликало питання,– це опечатані двері чотириста чотирнадцятої кімнати, де мешкали Мафін із дивакуватим Максом Онопрієнком. Невдовзі з’ясувалося, що так само порожньою залишається й двісті сімнадцята на другому поверсі – житло Лани Дементьєвої та її найближчої подруги Дари Ковалевської.

*

Тим часом Остап Сікорський перебував на примусовому лікуванні в обласній психіатричній лікарні. Його доправили туди за рекомендацією слідчої групи, що отримала дозвіл прокуратури. Хлопцеві інкримінували умисне, заздалегідь сплановане вбивство студента Олександра Кравича, а також замах на життя сусіда по кімнаті Максима Онопрієнка. Слідчі не виключали його ймовірної причетності до загибелі студентки Олени Дементьєвої, яка досі вважалася нещасним випадком, але поки що ці справи не були об’єднані. Клопотання про госпіталізацію було підкріплене свідченнями коменданта шостого гуртожитку, а також кількох викладачів історичного факультету.

Нещодавно Сікорського перевели з центрального корпусу лікарні до іншого, розташованого в глибині території, а в його лікарняній картці з’явилася позначка «буйний». Остап сильно шкутильгає через поранення, яке й досі як слід не загоїлося, і більшість часу проводить у стані м’якої фіксації на спеціально оснащеному ліжку.

Він постійно торочить про те, що став жертвою підступної змови, і це тільки ускладнює його стан.