Читать «Земля Санникова» онлайн - страница 6

За розповідями чукчів, зібраними Врангелем, причиною зникнення онкілонів із берегів Льодовитого океану був кривавий розбрат на підставі родової помсти між їхнім вождем Крехоєм і ватажком чукчів-оленярів. Рятуючись від його переслідування, Крехой із нечисленними залишками племені спочатку укріплялися на скелях мису Північного, потім перебрались на острів Шалауров і нарешті на п’ятнадцяти байдарах вони попливли на землю, гори якої видно здалеку в Льодовитому океані з мису Якан (тобто на острів Врангеля).

«Відомості досить бідні й суперечливі, — подумав Шенк, закриваючи останню книжку. — В усякому разі, цікаво: куди подівся цей народець?»

Протягом наступних днів Шенк, згідно з обіцянкою «промацати ґрунт в академії», переговорив із деякими академіками, найбільш зацікавленими у вивченні полярних країн, але не зустрів з їхнього боку співчуття до плану нової експедиції для пошуків Землі Санникова та слідів барона Толля. Солідного вченого, якому можна було б доручити нові дослідження полярних країн, не було, а давати гроші якомусь фантазеру було б необережно та й виклопотати їх було нелегко.

Врешті Шенку довелося підрахувати власні фінанси. Він вирішив, що тисячею-другою може ризикнути на цю справу, але це здавалося йому недостатнім.

«Ну що ж, — подумав він, — інструменти ми йому дістанемо задарма у різних відомствах, а довше як рік ця експедиція тривати не повинна. За цей час він або знайде цю землю, і тоді справу можна буде повернути зовсім інакше і кошти будуть, або переконається, що такої землі немає, і ми заспокоїмося».

Справа налагоджується

У призначений день і час юнак з’явився. Шенк чекав на нього.

— Я перечитав усе, що відомо про онкілонів, — сказав він, — і вважаю, що відомості суперечливі. Без сумніву, цей народ існував і воював з чукчами, залишив після себе оселі, кам’яну та кістяну зброю. Але куди він зник — невідомо. Залишається дійти висновку, що онкілони або загинули на одному з островів внаслідок занадто суворих умов життя й нестачі промислових тварин, або зосталися на материку й вимерли давно від якоїсь епідемії.

— Якби вони загинули на островах, там були б знайдені їхні кістки у великій кількості, — заперечив співрозмовник. — Люди безслідно не зникають. Якби вони вимерли на материку, про це б збереглися перекази в їхніх нових сусідів — якутів, тунгусів, ламутів. Таких переказів немає зовсім.

— То де ж вони нарешті? — вигукнув Шенк. — Не на небо ж їх узято живими!