Читать «Земля Санникова» онлайн - страница 22

Попереду пагорб Котельного острова займав уже чверть обрію; тепер на ньому розрізнювалися й пасма пласких висот і берегові кручі, біля яких серед снігового покриву чорніли окремими плямами скелі. Правіше, через невеликий проміжок, лежав трохи нижче Фадеївський острів, що ледь виднівся на обрії.

До заходу сонця, подолавши кілька смуг важкого тороса, дісталися до мису Ведмежого й потім швидко проїхали ще п’ять кілометрів до куховарні на південно-східному березі. Останній не мав таких крижаних стін, як береги Великого Ляховського острова, а складався з твердих гірських порід, які то стояли стіною над льодом, то спускалися полого до моря й у цьому разі були вкриті сніговими заметами.

Уздовж острова Котельний

Куховарня на березі виявилася напівзруйнованою. Промисловці рідше відвідують цей острів, на якому для них мало поживи, а дістатися до нього важко. Тому куховарні, які відновлюють тільки під час наукових досліджень островів, роками не підтримуються, дахи починають протікати й провалюватися, стіни руйнуються. Не варто було витрачати час на ремонт заради однієї ночівлі, і, оскільки погода була гарна, розташувалися на ночівлю на льоду.

На світанку всі прокинулися від собачого концерту.

— Не інакше, як ведмідь! — вигукнув Горохов і, напіводягнений, вискочив із рушницею з намету.

Інші рушили слідом за ним і побачили цікаву картину. Кроків за десять від собак стояли три білі ведмеді, нерішуче переминаючись з ноги на ногу, тоді як усі вісімдесят собак металися на своїх прив’язях, стрибаючи на задні лапи, безперервно гавкаючи впереміжку зі скавчанням і виттям. Концерт був жахливий, здатний підняти мертвого. Ведмеді, мабуть, придивлялися, якого з собак легше підім’яти, не наражаючись на напад найближчих збоку та ззаду. Вони вже попрямували до крайньої запряжки, де кілька собак переплутали свої прив’язі й збилися безпомічно в купу, не припиняючи гавкання. Однак у ту ж мить пролунали постріли від обох наметів, і один ведмідь, уражений розривною кулею з рушниці Ордина, звалився на лід, а два інших кинулися навтікача, лишаючи за собою криваві сліди. Каюри, Горохов і Горюнов кинулися слідом за ними й скоро наздогнали одного, певно, пораненого дужче, і добили його. Третій зник за торосом.

Несподіване полювання забезпечило хороший запас свіжого м’яса, необхідного людям і собакам, і можливість залишити більший запас юколи на складі, який збиралися спорудити біля північного краю острова.

Білування туш і їх розбирання забрало небагато часу, і невдовзі караван рушив далі на північ. Подорож уздовж острова тривала ще чотири дні, бо острів сягає ста вісімдесяти кілометрів у довжину, а вздовж берега — понад двісті. Усередині весь острів гористий і являє собою кам’яну тундру.