Читать «Земля Санникова» онлайн - страница 17

— Як же тоді тварини могли потрапляти в лід, якщо він набагато молодший?

— У тім-то й річ, що трупи їх лежать не в льоду, а в ґрунті тундри поміж льодовими масами. Це помітив і підкреслює Толль.

— Отже, вони розгулювали й гинули, ув’язнувши в болотній тундрі? Невже ця тундра за їх життя була такою болотистою? Ми чули, що на ній росли чималі дерева й хороша трава, — зауважив Ордин.

— На думку Бунге, виходить ніби так, — відповів Горюнов. — Але я більше схиляюся до гіпотези Толля й ось чому. Ми сьогодні бачили в урвищах, що не лід утворює окремі стіни серед ґрунту тундри, а навпаки — це ґрунт заповнює западини й тріщини серед льодів.

— А чи є докази зледеніння півночі Сибіру крім Ляховського острова? — запитав Ордин.

— Авжеж, є. Толль знайшов старі морени, тобто глину й пісок із валунами, залишені льодовиками під час їх відступу, і на Таймирському півострові, і на річці Анабарі, і на Котельному, і на острові Новий Сибір. Міддендорф бачив так звані ератичні валуни, тобто валуни, принесені льодом здалеку й залишені після його танення скрізь у Таймирській тундрі.

— Я читав якось, що існують й інші способи утворення викопного льоду, — зауважив Ордин. — Невеликі озеречка в тундрі нерідко вимерзають до дна, і, якщо лід навесні буде занесений шаром мулу, який запобігав його таненню, він перетворюється на викопний. Великі снігові замети десь на схилі пагорба, під урвищем річкового берега чи в яру теж можуть бути випадково занесені піском і мулом і поступово перетворяться на лід, що існуватиме до того часу, поки ненароком його захист не буде знищено.

— Цілком правильно! — сказав Горюнов. — І я можу додати ще один спосіб — це льоди по берегах сибірських річок, що іноді сягають великої товщини, довжини й ширини. Вони навесні теж можуть бути занесені мулом і піском. У таких викопних льодах подекуди теж можна знайти трупи сучасників мамонта. Проте слід зізнатися, що питання про викопний лід ще має багато темних сторін, які чекають на нові дослідження. Досі ніхто ним спеціально й усебічно не займався.

— Мені здається, що питання про умови життя й загибелі мамонта та його сучасників теж роз’яснено недостатньо й заслуговує на подальше вивчення, — зауважив Ордин. — Ну, наприклад, навіщо вони ходили по льодовику чи забиралися на намерзлі річкові льоди?

— Ось це цілком зрозуміло: вони рятувалися від комарів, ґедзів та інших жалючих комах, вочевидь, уже численних на той час. І тепер північні олені влітку роблять так само, рятуючись на вцілілих снігових заметах, річкових льодах, льодових полях на березі моря; наївшись на мохових пасовиськах, вони годинами стоять у цих холодних місцях, дрімають або ремиґають. Але, крім цього, у мамонтовому питанні, звичайно, достатньо нез’ясованого. Вимирання цих тварин пояснюють погіршенням клімату. Але останнє сталося не враз, а тривало цілі століття; отже, вимиранню мало передувати виродження, здрібніння. З цього боку питання не висвітлено, треба зібрати величезні колекції кісток, щоб простежити цей процес.