Читать «Земля Санникова» онлайн - страница 15

Нижня частина урвища була здебільшого закрита схилом із твердого снігу, який накопичився під захистом берега протягом зими. Цим схилом, що сягав восьми-десяти метрів у вишину, можна було вилізти до самої стіни урвища й переконатися, що й льодові маси, і товща наносів між ними лежали на суцільному льоду, який таким чином складав фундамент острова заввишки над рівнем моря дванадцять-п’ятнадцять метрів.

Оглянувши берег, мандрівники виявили, що кістки тварин знаходилися не в льодових масах, а в товщах наносу поміж ними. Це підтвердив і Горохов, який був на острові багато разів і бачив іноді й трупи; останні теж були в наносі.

Пройшовши кілометрів десять уздовж берега й переконавшись, що його склад скрізь однаковий, мандрівники повернулися до обіду в Мале Зимовище, прихопивши кілька знайдених кісток, у тому числі череп носорога й бивень мамонта. У льодових частинах стіни їм удалося побачити також початок руйнівної роботи сонця у вигляді ніш, які виїли в льоду його промені, прикрашених льодовими бурульками, що звисали зверху й були схожі на сталактити вапняних печер.

За обідом Горюнов розповів товаришам, як пояснював Толль утворення цього дивного острова й причини численних трупів зниклих тварин на ньому. На думку цього вченого, льоди острова, які збереглися на початок великого зледеніння, становили залишки великого льодовика. Поверхня льодовика, що зменшувався після закінчення цього періоду, була порита через танення струмочками талої води, що стікали з більш високих частин острова; у цих вибалках і вибоїнах вода відкладала пісок і мул. Залишки рослин, знайдені в цих наносах, свідчать, що за тих часів рослинність тут була набагато пишнішою, ніж тепер, коли вона складається з лишаїв, мохів і квіткових рослин, карликових на зріст, а колись тут росли цілі гаї вільшини, що сягала чотирьох-шести метрів заввишки, потім верби й численні злаки, незважаючи на сусідство льодових мас. Вочевидь, клімат післяльодовикового періоду був м’якший, ніж сучасний, бо тепер подібні рослини трапляються на материку тільки на декілька градусів південіше. Рештки їжі, знайдені в шлунках і зубах трупів мамонта, свідчать, що він споживав ці рослини, а положення трупів у товщах наносу поміж льодових мас доводить, що він тут жив і тут загинув.

Чому ж Великий Ляховський острів став улюбленим притулком різних ссавців післяльодовикового часу?

Це можна пояснити тим, що на початку четвертинного періоду суша Сибіру простягалася набагато далі на північ, ніж зараз, і Новосибірські острови входили до складу цієї суші. Наприкінці останнього льодовикового періоду, коли в Сибіру ще збереглися мамонти, довгошерсті носороги, первісні бики і вже існувала первісна людина, ця північна окраїна Сибіру почала розбиватися великими розломами й окремі ділянки її опускалися й затоплялися морем. Вищі ділянки поступово звільнялися від льоду й вкривалися рослинністю. Клімат був тоді теплішим, ніж сучасний, судячи із залишків флори, знайдених у відкладеннях разом із кістками. Тварини, звичайно, рятувалися від наступу води на піднесених ділянках суші. Однією з таких ділянок був теперішній острів Великий Ляховський, разом з іншими островами Новосибірського архіпелагу, і на ньому зібралось особливо багато тварин, які бігли інстинктивно на південь, саме тому, що він — найпівденніший із цих островів. Але він вже був відокремлений широкою протокою від материка, тобто перетворився на острів, і сухопутні тварини, які на нього потрапили, вже не могли йти далі. Цих тварин скупчилося на ньому так багато, що острів не міг прогодувати їх усіх і став їхнім кладовищем.