Читать «Пригоди. Подорожі. Фантастика - 82» онлайн - страница 2

І, нарешті, фантастика. Навряд чи треба представляти читачам відомого письменника-фантаста Володимира Савченка, автора науково-фантастичних повістей та оповідань “Назустріч зорям”, “Привид часу”, “Відкриття себе”. Герой його оповідання “Переплутаний” Максим Колотилін — людина незламної і подвижницької вдачі, що не хоче ставати жертвою жахливої ситуації, долає розпач і зневіру заради прогресу науки.

В оповіданні молодого дніпропетровського письменника Василя Головачова впадають в око нібито звичні фантастичні ситуації, які в реалістичній літературі близькі були б до штампів. Проте, уважніше вчитавшись у цей твір, ми знайдемо в ньому те нове, чим відзначаються сьогодні кращі зразки наукової фантастики — перехід від проблем науки до проблем моралі. Таке явище відрадне. Адже тепер уже можна сміливо сказати, що наука у фантастиці — тільки об’єкт розгляду в творі. Як і будь-який інший об’єкт. В центрі ж уваги автора — людина з усіма її переживаннями, прагненнями й пекучими моральними проблемами.

Фантастика в новелі Віктора Положія “Човен у тумані” має романтичний, казковий характер. Автор лишає читача перед таємницею, що дає простір для роздумів про людяність, вічну красу, моральність.

До гумористичної фантастики з елементами пародії можна віднести оповідання киянина Михайла Слабошпицького “Пригода з фараоном” та криворіжця Марка Дерезена “Казки”. У збірнику “ППФ” це дебют молодого фантаста.

Вміщено у збірнику також переклад оповідання всесвітньовідомого англійського письменника-фантаста Артура Кларка, який нині живе в республіці Шрі Ланка. Яскраво й захоплююче описуючи космічні змагання сонячних вітрильників, прогресивний письменник переносить читача у те майбутнє, коли на Землі і в міжзоряних просторах відбуватимуться лише красиві, радісні спортивні змагання і назавжди зникнуть криваві двобої.

Прикладом політично загостреної прози є колоритна фантастична повість відомого письменника з НДР Герберта Ціргібеля “Експерименти професора Пулекса”.

ПРИГОДИ

Євген Филимонов

МУРАШИНИЙ ЛЕВ

Пригодницька повість

1

Газик різко загальмував і, круто розвернувшись на слизькій дорозі, зупинився. Зграйка легеньких сніжинок полохливо метнулася у світлі фар, шугнула в темряву. Одночасно розчинилися обоє дверцят, люди в білих кожушках і вушанках, зі зброєю в руках хутко вискочили на рипучий наст, перемахнули через низеньку огорожу біля похмурої хати… Водій лишився в кабіні, уважно обмацуючи поглядом глуху околичну вуличку, залиту місячним сяйвом, — руки на кермі, нога на педалі. Десь неподалік озвалася якась дворняга, але на такому морозі довго не погавкаєш. Водій бачив, як люди в кожушках причаїлися під вікнами, потім побігли вниз, до повітки. Ось старший двома стрибками вихопився на високий ґанок, вдарив плечем у двері, і вони відчинились.