Читать «Позивний Бандерас» онлайн - страница 6

– Мені взагалі мало хто подобається, сержанте! – по паузі промовив Бандерас.– Для мене головне – виконати наказ: виявити і знешкодити диверсанта. Якщо цей Ходок існує, то я збираюся його впіймати.

– Кажете так, наче самі будете його ловити,– завважив я.– Ми ж тут, щоб вам допомогти. Чи не так?

– Ваша допомога знадобиться тільки при затриманні,– твердо промовив Бандерас.– У всьому іншому будете діяти як звичайні сапери.

– Тобто ви нам не довіряєте? – не стримавшись озвався Говерла.– Не варто нас зневажати! Може, ми диверсанта знешкодимо раніше за вас! – зазначив він.

– Будь-якому диверсанту за кілометр видно, що ви розвідники, а не сапери,– спокійно відповів Бандерас.– Не треба ні за ким стежити без наказу. Бо тільки заважатимете мені.

– То що ж ви пропонуєте нам робити? – поцікавивсь я.

– По-перше, виконувати мої накази. По-друге, триматися розкуто і невимушено.

– По-третє, не лізти поперед батька в пекло,– весело додав Мореман.– Я правильно зрозумів?

– Саме так,– дещо лагідніше відказав Бандерас.

Я глянув на годинник, який показував три п’ятірки. Мені подобалося, коли годинник показував однакові цифри, окрім чотирьох поспіль одиниць. «Якщо змогли домовитись – усе буде гаразд»,– заспокоював я сам себе. Узагалі нумерологія була моїм справжнім захопленням. Ще давньогрецький філософ і математик Піфагор стверджував, що Всесвіт ґрунтується на числах. Тож я мав улюблені цифри, що віщували вдачу, і ті, які попереджали про небезпеку або пророкували біду.

Ми саме проїжджали згорілий почорнілий мікроавтобус, що лежав на узбіччі. Я навмисно трохи збавив швидкість, щоб краще роздивитися.

– Дивись, Моремане, ось вона, та маршрутка, яку по телеку показували! – випередивши мене, вигукнув Говерла.

– Де? – посунувся до вікна Мореман.

Одразу за маршруткою стояв дороговказ: «с. Веселе». Він був ущент покраяний кулями й осколками мін. Бандерас ураз спохмурнів, мов чорна хмара. Зрозуміло, у маршрутці загинули його односельці.

– Веселе село! – недоречно зіронізував Мореман.

– Досить жартів! – несподівано різко обірвав його Бандерас.

– Плюс,– озвався Мореман, розуміючи, що передав куті меду.

Рядовий Сергій Коржук – позивний «Говерла»

Ми під’їхали до блокпоста на роздоріжжі. За ним наше місце призначення – табір батальйону Збройних сил України. Над блокпостом майорів синьо-жовтий прапор. Я радів, що повернувся на передову. Не можу сидіти вдома, коли ворог топче мою землю, а особливо, якщо він прикидається українським військовим. Клятий диверсант! Як його шукати серед своїх і гадки не маю! Аналізувати, копирсатись у брудній білизні – це не моє. Хай про це подбають інші. Дивитися в очі побратимам і підозрювати – це не для мене! А от затримати російського диверсанта – готовий хоч зараз! Тільки вкажіть на нього. Наказ треба виконати – знайти цього покидька та знешкодити.

Завжди знав, що з москалями війна неминуча. Вони ніколи не ви5знають незалежності України. Їхня імперська, загарбницька душа не може навіть припустити, що ми вирвемося з чіпких пазурів двоголового чудовиська. Десять років я ретельно готувався до справжньої війни у карпатських патріотичних таборах. Удень навчалися стріляти, боротися, тактичної підготовки та виживанню в лісі. А ввечері ми збиралися з хлопцями й дівчатами біля вогнища, смажили печериці, пекли картоплю та фантазували, як будемо перетинати лінію фронту, захоплювати у полон москальських генералів. Згодом настав час іти до армії, де, завдяки відмінній фізичній і тактичній підготовці, я потрапив до військової розвідки.