Читать «Пригоди. Подорожі. Фантастика - 84» онлайн - страница 67

— Чхати мені на мис Горн, — раптом спокійним голосом сказав Ван-Страатен, усе ще лежачи на підлозі.

— Слава богу, ожив! — зрадів Ван-Гульд.

Він схопився на ноги, заметушився біля капітана.

Ван-Страатен перевернувся на бік і підпер голову рукою. Ван-Гульд побіг до стойки по пиво.

— Щось у мене голова розболілася, — меланхолійно сказав капітан. — Це все погода, хай їй чорт! — Він тяжко зітхнув, піднявся і, похитуючись, пішов до стойки.

Ван-Гульд подав йому кухоль пива. Ван-Страатен узяв кухоль і повернувся до матроса. Його очі враз налилися кров’ю.

— Гей, Ансе, — крикнув він. — Що ти там базікав про мис Горн?

— Та нічого, капітане. Просто так. Згадав, як ми з тобою бовталися там рік тому. Коли я був у тебе марсовим, пам’ятаєш?

— Подумаєш, — буркнув Ван-Страатен. — Чхав я на чортів мис Горн.

— Дивись, дочхаєшся.

Ван-Страатен, розхлюпуючи пиво, підійшов до матроса. Той встав. Він був на голову вищий за капітана і дивився на нього згори вниз.

— Н-ну? — запитав Анс. — Чого вилупився?

— До чого це я дочхаюсь? — з п’яною впертістю запитав Ван-Страатен.

— Сам знаєш, — сказав Анс. — Ну, згадати нечистого спересердя там, скажімо, чи з нудьги, це буває. Бог, думаю, пробачить. Але ти…

— А що я?

— Богохульник ти.

— Подумаєш! — пирхнув капітан. — Нечистий. Чхав я на твого нечистого.

Анс перехрестився. Дивлячись на його злякане обличчя, капітан засміявся. До них хутко підбіг Ван-Гульд.

— То як же, капітане? — улесливо всміхнувся він. Коли відпливаєте?

Ван-Страатен п’яно засміявся.

— Коли? — закричав він. — А завтра!

— Слава богу, — з полегкістю зітхнув Ван-Гульд. — Так я можу сподіватися?

— Можеш, — кивнув капітан. — І котись! Ти у мене в печінках сидиш.

— Всього найкращого, — закивав Ван-Гульд. І, відчиняючи трактирні двері, крикнув: — На все добре! Щасливо повеселитися! Щасливого плавання!

Анс осудливо похитав головою:

— Ех, капітане…

— Що ех? Що ех? А от завтра й вирушу. І провалитися мені на цьому місці, якщо не обігну той чортів Горн два… ні, три рази! Чуєш, святошо? Тричі обігну чортів мис!

Анс хмикнув.

— Не віриш?

— Ні-і.

— Давай битись об заклад.

— На скільки?

— На сотню.

— Згоден.

— Вважай, що ця сотня уже в моєму гаманці, — заявив капітан і знову засміявся. — Гей, хазяїне! Ще пива.

3

— Координаторе Ролл! Суд Вищої Ради Координаторів попередню процедуру закінчив. Чи маєте ви яікісь заперечення?

— Ні.

— В такому разі підемо далі. Суд не розуміє суті експерименту. Чи можете ви пояснити? В загальних рисах, звичайно.

— Можу.

— Прошу вас, координаторе Ролл.

— Наша лабораторія розробила проблему створення просторово-часового тунелю. Точніше, практичний бік цієї проблеми.

— Мета?

— Контакт з паралельними просторами.

— Навіщо?

— Дослідження інших світів. Пошук розумних істот і, якщо вони є, — контакт з ними.

— Далі.

— Робота йшла успішно. Ми закінчили лабораторні розробки і вирішили провести перший експеримент по створенню просторово-часового тунелю.

— Чому не поставили до відома Вищу Раду Координаторів?

— Вона б не дозволила.

— Чому ви так вважаєте?

— Тому, що ми не мали достатньо повної теоретичної розробки.