Читать «Війни Міллігана» онлайн - страница 152

— От дідько! А ти причетний?

— Ні, але якісь покидьки винайняли його для того, щоб він зламав банківські рахунки і вкрав звідти гроші. Після цього він зробив це ще раз — уже для себе. Так що він украв купу грошей і за ним тепер полюють. Але я не можу розповісти цього детективам.

— То що ж мені робити?

— Скажи, що бачив Френка кілька днів тому. Опиши його зовнішність, його шкутильгання й усе таке інше. А якщо запитають про мене, то не кажи, що я тут — кажи, що не знаєш, де я.

Кола лякала перспектива брехати детективу, але кевін був у ньому впевнений. Він сховався в сусідній кімнаті і слухав, як Кол спілкується з детективом — він сказав усе як треба. Зрештою Зібелл мовив:

— Ну що ж, якщо побачите Кріса — будь ласка, перекажіть йому, що в мене є кілька запитань до нього.

Щойно машина детектива зникла за рогом, кевіна охопила паніка. У кімнату увійшов Кол і сів на ліжко:

— Ну, у мене було якесь передчуття, що наш бізнес занадто хороший, щоб протриматися довго.

кевін розумів, що рано чи пізно Кол почує по радіо про Біллі Міллігана, тому вирішив розповісти йому заздалегідь. Він коротко описав свою історію та сказав, що якщо Кола цікавлять подробиці — він може прочитати книжку, яку про нього написали.

— Та ти брешеш!

— Я пришлю тобі примірник.

— То куди ж ти тепер?

— На південь, у Лос-Анджелес. А там діятиму за обставинами.

— Я поїду з тобою.

— Це не обов’язково.

— Звісно ж обов’язково, партнере! Ну, принаймні частину шляху проїду з тобою — мені ж цікаво, що там у тебе за історія.

Кол зібрав сумку, схопив Зухвалька та сів у машину до кевіна. Вони рушили через місто повз університетський район. Кол скоса глянув на свого друга й почав:

— Ну, то що там про ці твої множинні особистості? Ти що, як Сивіла чи Три обличчя Єви?

— Довго розповідати. Це заплутана історія. Але якщо ти вже їдеш зі мною, то тобі треба знати.

кевін зупинився біля книжкового магазину:

— Думаю, вона має тут бути — та книжка. Мабуть, у відділі психології. Іди купи — я тобі навіть підпишу.

Кол швидко повернувся з книжкою у паперовому пакеті.

Очі в нього були розміром з блюдця.

— У ній твоє фото!

— Не моє. Це фото Біллі. Сам я бачу себе в дзеркалі інакшеВони поїхали далі — по шосе у напрямку Портленда. Кол заходився читати, шоковано хитаючи головою.

— То хто ж із цих десяти — ти?

— Про мене ще не було, — відповів кевін. — Я тоді був серед небажаних.

(6)

20 листопада детективу Зібеллу зателефонували з поліцейського відділку у Садден-Веллей і повідомили, що агенти ФБР розпитують сусідів Кола про Кріса Карра. З’ясувалося, що Карр і Кол поїхали геть, не лишивши знайомим ніякої інформації.

Зібелла злило те, що Карр зникає, щойно йому вдається натрапити на його слід. Впевненість у тому, що Карр причетний до зникнення Бордена, посилювалася.

Після обіду у відділок приїхав агент ФБР з постером «РОЗШУК» і фотографією пацієнта на УДЗ, що втік із психіатричної лікарні в Огайо. Зібелл не впізнав у Міллігані сусіда зниклого чоловіка, але потім агент повідомив, що той може жити в Беллінгемі під іменем Крістофера Карра. У ту ж мить Зібелл уже був упевнений, що Мілліган убив Френка Бордена.