Читать «Війни Міллігана» онлайн - страница 140

— Я не випущу вас, доки ви не дозволите мені вийти з лікарні.

— Ви знаєте, чим для вас закінчиться застосування фізичної сили проти мене чи агресивна поведінка.

— Я не збираюся на вас нападати. Але я не можу дозволити вам піти звідси, поки ви не дасте дозвіл.

— Виходити з відділення у вашому стані небезпечно. Коли вам стане краще — доктор Керолін вирішить, чи можна вам іти.

— Будь ласка, дозвольте мені повернутися на роботу. Він відступив убік і дозволив лікарю пройти, а сам не переставав бурмотіти:

— Мені треба на роботу, інакше мене звільнять. Будь ласка, дайте дозвіл… Будь ласка…

Доктора Лінднера сповістили про проблему. Він прийшов у відділення і наказав закрити Біллі в кімнаті для повторного огляду.

18 червня 1986 року о 15:40 доктор Керолін записала свої спостереження:

«Біллі був схвильований, злий і наляканий. Він говорив дещо нерозбірливо, але по суті та обмірковано. Протягом цих подій він переключався від безтурботної поверхневої особистості на налякану і стурбовану або ж на розлючену».

Біллі призначили індивідуальний нагляд і повідомили, що спати він буде в кімнаті під спостереженням.

Наступного ранку Ренді Дана зателефонував Н. Берлі та повідомив клініку й доктора Керолін про те, що Біллі звільнено з його посади. Дана сказав, що вони розглянуть усі його дії, і якщо він не вчинив нічого проти правил, його можна буде відновити на посаді, але наразі він не хоче з ним працювати.

Біллі був просто розбитий.

За тиждень по тому Ренді Дана та Ґері Швейкарт зустрілися з терапевтичною командою (серед інших були присутні доктори Керолін, Лінднер та Якамі), щоб обговорити інцидент, який призвів до того, що Біллі зачинили в кімнаті.

— Я провів розслідування, — повідомив Ренді Дана, — і не знайшов ніяких протиправних дій Біллі. Ті, хто працював з ним, підтвердили, що він був на завданні, а також заявляють, що він завжди чудово виконував доручення.

Протягом цієї зустрічі вони також обговорили виписаний Біллі препарат та його дію. Доктор Керолін вважала, що треба продовжувати лікування «Амобарбіталом», але доктор Лінднер після консультації з доктором Джеєм Дейвісом (директором Департаменту психічного здоров’я) вирішив прибрати цей препарат. У ДПЗ вважали, що якщо з Біллі знов станеться те, що сталося минулого тижня, то відповідальність за це ляже на них. Ніякого іншого лікування, крім як довготривалої психотерапії, ніхто не запропонував.

Наступного дня доктор Керолін дійшла висновку, що пацієнт поводиться помірковано і доречно.

— Не бачу жодної причини не підписати йому вихід на вікенд. Але доктор Лінднер заборонив Біллі будь-які виходи та скасував усі привілеї в лікарні: «Пацієнт має бути у відділенні 24 години на добу, аж поки цей наказ не скасує директор клініки або доктор Лінднер. До нового наказу пацієнт має лишатися під наглядом персоналу клініки».