Читать «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю» онлайн - страница 84

Лоренцо помер у 1519 р. За іронією долі, його найбільше надбання — спроектований Мікеланджело надгробок, що часто помилково вважають могилою його діда. Після Лоренцо до влади прийшов його син Алессандро де Медічі, якого дядько Джуліо де Медічі (він же папа Климент VII) охрестив довічним правителем Флоренції. Алессандро безцеремонно користувався владою, затягуючи жінок Флоренції до своєї спальні. Він переплавив символ республіки, годинник синьйорії, на медалі, що прославляли рід Медічі. Алессандро помер так само, як жив: прямо в ліжку, у спальні поважної флорентійської жінки, вбитий власним двоюрідним братом Лорензачо.

До влади став Козімо, чия мати була онукою Лоренцо ді Медічі. Козімо знищував і вбивав усіх своїх супротивників. Він відмінив владу синьйорії і гонфалоньєрів, а також відсторонив від справ свого досвідченого радника Гвічардіні. Надзвичайно честолюбний Козімо завоював Сієну та прагнув здобути титул великого герцога. За свідченням одного з сучасників, на обличчях флорентійців не було радості, коли у 1569 р. Козімо отримав цей титул від папи. Козімо був правителем найгіршого ґатунку, схибленим на контролі. Він був дуже суворим щодо свого двору і не терпів навіть найменшої помилки, натомість вимагав од усіх невідступно слідувати правилам геть у всьому, починаючи від одягу: взимку потрібно було носити червоний капелюх, а влітку — пурпуровий. Службовців тримали в повному невіданні. Ніхто не знав, чи довго доведеться бути далеко від дому, виконуючи службовий обов’язок. Козімо був непередбачуваним. Його настрій міг змінитися миттєво. І хоча він повернув гроші у Флоренцію, містяни розуміли, що він натомість позбавив їх свободи. Козімо передав владу своєму синові Франческо і переїхав за місто насолоджуватися спокоєм. Кінну статую Козімо і сьогодні можна побачити на П’яца делла Синьйорія. Багато кого це дивує.

Безвідповідальний і ненадійний Франческо ще більше загострив кризу та незгоди у Флоренції. Коли у 1670 р. до влади прийшов Козімо III, Флоренція була вже цілковито тоталітарною державою. Торгівля постійно йшла на спад через малярію, чуму та погано організоване сільське господарство. Козімо III був досить замкненою та недалекою людиною. Його закостеніла відданість християнським канонам зробила його надзвичайно обмеженим. Сексуальні відносини між іудеями і християнами були заборонені. Якщо у повії християнського віросповідання клієнт був іудей, її бичували, перш ніж ув’язнити. Обох обкладали великим штрафом. Тих, хто був не в змозі заплатити штраф, катували і кидали до в’язниці. Повії також зобов’язані були носити на голові жовту стрічку. Козімо III заборонив травневі святкування як язичницькі. Дівчат, що співали карнавальних пісень, бичували. Молодим хлопцям і дівчатам забороняли зустрічатися. За дошлюбні стосунки карали тортурами. Кількість публічних страт збільшувалася. За рік налічувалося близько двох тисяч страчених.

Митці та науковці більше не перебували під заступництвом Медічі, адже Козімо III був інквізитором. Він заборонив викладати у Пізанському університеті атомістичну теорію античного філософа Демокріта. Студентам Тоскани заборонялося виїжджати на навчання за межі Великого герцогства.