Читать «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю» онлайн - страница 82

У 1487 р. папа відлучив Піко від церкви, а наступного року його було на три місяці ув’язнено у Савойї. Лоренцо ді Медічі врятував Піко. За наказом папи, йому дозволили повернутися до Флоренції, до маєтку в Ф’єзоле, перебуваючи під заступництвом Лоренцо.

Лоренцо де Медічі для написання своєї поезії користувався тосканським діалектом, продовжуючи традицію Данте. Також цей діалект замість латини у своїх віршах почали використовувати такі поети Флоренції, як Данте, Боккаччо та Петрарка. Поліціано також писав свої прекрасні твори тосканським діалектом. Усе це прискорило перетворення останнього на літературну італійську мову. Витончене володіння мовою породило новітню ідею про джентльменів, gentiluomo. Гарні манери, гарна мова, гарний зовнішній вигляд і шанобливе ставлення до мистецтва стали відмінними рисами джентльменів. Торговці, держслужбовці, військові та священики почали дотримуватися цих звичаїв по всій Італії. Їх ніхто не примушував це робити, проте досягти успіху в кар’єрі було неможливо без гарних манер і вміння розмовляти на різноманітні теми, не обмежуючись лише власною професією.

Лоренцо не був підприємцем за характером, і за часів його правління банки почали занепадати. Він розв’язав руки непрофесійним керівникам банківських мереж, а на застереження відповідав, що не розуміється на цих справах. Лоренцо помер у 1492 р. у віці 43 років. На смертному одрі він сказав Піко делла Мірандолі: «Я сподівався, що встигну за життя побачити бібліотеку повністю впорядкованою».

Багаття марнославства

Коли дитина народжується в сорочці, успадкувавши багатство, це часто впливає на її поведінку. П’єро, син Лоренцо ді Медічі, не мав витончених манер і харизми батька. «Надійшли мені інжир, червоний інжир, та персики, і все те, що я люблю, цукерки і торти, і все інше», — писав п’ятирічний П’єро своїй бабусі. А ще він жалівся, що не отримав поні, якого йому обіцяли. Коли П’єро де Медічі подорослішав, він перетворився на людину жорстоку й зарозумілу. Він піднявся на престол, ледь досягши 21-річного віку. Безжалісний із ворогами, він і з друзями не був надто добрим. П’єро де Медічі швидко втратив свій авторитет у Флоренції.

П’єро II правив лише два роки. У 1494 р. король Франції Карл VIII вторгся до Італії. Його війська рухалися через Флоренцію у напрямку Неаполя. П’єро погодився на всі вимоги короля, чим спровокував заколот у Флоренції і власне вигнання.

Коли Карл VIII з військами наближався до міста, флорентійці відправили йому назустріч делегацію на чолі з домініканським монахом Джироламо Савонаролою. Савонарола вітав короля як посланця Бога, покликаного навести лад у Флоренції, проте просив помилувати місто, яке покаялося. Король погодився нічого не руйнувати.