Читать «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю» онлайн - страница 102

Казначейство попереджало шахів, що через нові закони податкові надходження зменшувалися більш ніж на п’ятдесят кілограмів золота на день. Ліберальна культура приносила державі великі прибутки, оскільки податки збирали як з ресторанів, так і з проституток. Попередження лунали, проте до них залишалися глухими. Султан Хусейн видав закон, згідно з яким усім чиновникам належало шанувати Маджлісі. Кожного порушника цього закону карали.

Натомість сам султан Хусейн не дотримувався власних заборон: він пиячив і віддавався розпусті у гаремі. Султан був одержимий сексом. Хусейнові було замало величезного гарему, і в 1700 р. йому спала на думку приголомшлива ідея. Він зажадав мати у своєму гаремі прекрасну жінку з кожної провінції. Якщо дівчина вагітніла, їй видавали щедру компенсацію, випроваджували з гарему і видавали заміж за аристократа.

Егоцентризм і зловживання шаха погіршили економічне становище держави. У 1707 р. султан Хусейн разом зі своїм двором, гаремом і охороною вирушив у паломництво до священного міста Кум. Витрати були астрономічні, адже разом із шахом подорожували майже шістдесят тисяч осіб. Жінок з гарему перевозили всередині спеціальних захисних двокілометрових трубоподібних шатрів. Якщо перехожому траплялося побачити середину шатра, його покаранням було побиття тростиною або смерть. Міста попереджалися завчасно про наближення qoroq, цієї гротескної туби. Всі будинки, фасади яких виходили на шлях прямування процесії, повністю звільнялися від мешканців. Дорогою шах розважався, шмагаючи мулів, через що ті скидали із себе жінок гарему і намагалися втекти.

Зарозумілість дається взнаки

Стиль життя шаха, байдужого до інших людей, став вироком державі Сефевідів. Зерна повстання були посіяні в Кандагарі, де губернатор-шиїт, грузинський князь Горгін-хан, обурив містян своїми жорстокими діями. Зухвалий губернатор вірив тільки у застосування сили. Грузинські загони Горгін-хана провокували та принижували мешканців-сунітів у Кандагарі. Містяни перейшли на бік заможного та шанованого афганця Міра Вайса. Горгін-хан ув’язнив Міра Вайса і відправив його до шаха Ісфахана. Так він сподівався запобігти заколотові. На диво, Міру Вайсу вдалося завоювати довіру султана Хусейна. Але це виявилося помилкою султана. Мір Вайс зауважив слабкість правління шаха і його млявий триб життя. Він відчув, що його час настав.

Мір Вайс отримав від шаха дозвіл здійснити паломництво до Мекки, після чого він вбив Горгін-хана й у 1709 р. усунув грузинів од влади у Кандагарі. Заколот швидко поширився на Гейрат, за певний час до нього також приєднались інші провінції: Белуджистан, Хорасан, Ширван і Бахрейн.

Шах султан Хусейн неначе остаточно втратив відчуття реальності. Замість почати зміцнювати армію, він звернув увагу на меншини. Під впливом підбурювань нового радника, онука Маджлісі, Мухаммеда Хусейна, почалися переслідування вірмен: їх дискримінували і публічно принижували. Було видано шокуючі закони, згідно з якими за вбивство вірменина можна було відкупитися мішком зерна, а за вбивство перса загрожувала смертна кара. Торгівлю вірмен обмежували, їх обкладали непомірними податками, а їхню власність почали конфісковувати. Через введення у дію старого закону імама Джафара, обернений в іслам наслідував усю власність своїх родичів немусульман. Унаслідок цього багато хто з вірменських купців перевели свої капітали закордон.