Читать «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю» онлайн - страница 100

«Бюрократія сама по собі не є доброчесною інституцією. Вона потребує суворого керівника та періодичних реформ для підтримання етики обслуговування, аби вона не працювала неправильно. Якщо чиновники помічають, що їхній керівник поводиться безвідповідально, вони перебирають його вади».

За останні роки правління уряду Сулеймана в усіх сферах почала процвітати корупція, дисципліна в армії занепадала. Небезпека зростала. Торгові каравани більше ніхто не захищав, натомість перські чиновники часом навіть грабували їх. Одночасно з цим запроваджували нові податки, а старі збільшували. У 1670-х рр. вартість життя настільки зросла, що мешканці Ісфахана почали закидати камінням чиновників на вулицях. Становище релігійних меншин погіршувалося. Духовенство розпочало різноманітні кампанії щодо заборони вина і культури кав’ярень.

Нетолерантність почала виявлятися вже на початку правління шаха Аббаса II. Він отримав владу, будучи ще зовсім дитиною. Після смерті мудрого Сарі Тагі радником став представник духовенства Халіф Султан. Він переконав 12-річного шаха розпочати переслідування меншин. Керівним принципом стала релігійна нечистота, наджас. Після 1645 р. іудеї повинні були носити червоний одяг, щоб їх могли відрізняти. Їм заборонялося ошатно вдягатися, ходити посередині вулиці або проходити повз мусульманина.

Переслідування були нерегулярними, проте за часів правління Сулеймана траплялися дедалі систематичніше. Одною з помітних постатей таких кампаній був Мухаммед Бакір Маджлісі, головний богослов Ісфахана, що набув надзвичайного впливу, коли до влади став син Сулеймана, султан Хусейн.

Султан Хусейн вступив на престол у 1694 р. Він був таким самим сином гарему, як і його батько. Безхребетний шах дістав прізвисько «Мулла Хусейн», тому що він погоджувався на всі вимоги духовенства. Одним із перших рішень молодого глибоко віруючого шаха було визнання Маджлісі релігійним лідером. Відразу після коронації Маджлісі вмовив султана Хусейна заборонити вживання алкоголю та опіуму. На центральній площі було розбито понад шістдесят тисяч пляшок високосортного грузинського та ширазького вина. Таверни і кафе забороняли, як і танці та музику. Жінок примушували бути весь час удома.

Маджлісі дозволили вільно карати будь-кого на власний розсуд. Він жорстко ставився до вчення та філософії суфіїв, фальсафи. Фальсафа, яку практикували у Персії, була складним поєднанням ідей часів античної Греції, Александрії, Кордови та Багдада. Крім праць Платона і Аристотеля, Маджлісі заборонив також праці аль-Кінді, аль-Фарабі, Авіценни, Аверроеса, Міра Дамада та Мулли Садри.

Мулла Садра був одним із найвпливовіших мислителів у імперії Сефевідів. Втомившись від нападків духовенства, він провів кілька років свого життя відлюдником поблизу міста Кум. Зрештою Мулла Садра отримав від Аллахверді-хана, генерал-губернатора провінції Фарс, притулок у місті Тебриз. Він заснував у Ширазі відому школу, що приваблювала вчених зі всього ісламського світу. Мулла Садра помер у 1640 р. і не встиг стати свідком переслідувань, влаштовуваних Маджлісі. Між іншим, вони навряд чи його здивували б.