Читать «Тістечка з ягодами» онлайн - страница 41

— А Ядзю це не бентежить?

— Вона сказала, що коли була дурепою на навчанні, то хоч у такий спосіб врятує кількох стариганів, — відповіла Юлія. — До її дідуся «швидка» не встигла.

— Бо хтось украв таблички з номерами будинків, — додав Мацек. — У цілому масиві. Коли ми знайшли потрібний будинок, було вже по всьому. Запалили свічку, проказали молитву. Потім Болек повідомив, що згідно з розпорядженням міністра і таке інше «швидка» не надає жодних адрес похоронних бюро. Закінчив, і ми помчали назад на базу.

Дев’ята вечора

— Дев’ята, — виголосив Болек, глипаючи на годинник, подарунок від фірми, що спеціалізується на препаратах для покращення пам’яті. — Що там у нас у програмі? Юлько, скинь-но оком. Бо якщо читатиме Мацек, це буде тривати до ранку.

— «Польсат»: «На мушці», — стала читати Юлька. — «Двійка»: «Дев’ять дев’ять сім». «Одиниця»: «Плутон». ТВН: «Скажені вовки». Стрілянина, стрілянина. Військова драма. Жахи. «Помста чайного дракона»… Може, це?

— Тільки не фільм карате, — скривився Болек. — Нема нічого більш передбачуваного. Спочатку підступний лихий хлопець убиває доброму хлопцеві брата. Тоді добрий хлопець просить старого майстра приготувати його до Останньої Битви. Перше прохання відхиляється. Але несподівано майстер добачає в доброму хлопцеві потенціал, і починаються тренування. Добрий хлопець мусить проходити через чудернацькі випробування, наприклад робити шпагати межи бочками з рисом, тримаючи при цьому на спині майстра в бамбуковому кошику.

— Начеб він не міг скористатися старими добрими штангами в «качалці», — втрутився Мацек.

— А все це супроводжує дражлива мелодійка на сопілці. Є ще щось, окрім того дракона?

— Сама різанина.

— І жодних мелодрам?

Юлька покрутила головою.

— То лінуймося, поки є змога.

— Чому? — запитала я.

— Бо зараз почнеться. Оживуть усі телефони, — пояснив мені Мацек. — По телевізору дупа, то бабуні й нудяться.

— А чому саме бабуні? — обурилась я.

— Бо дідусів у цій країні практично немає, — озвався Болек. — Їх винищують численні стреси, бардак в уряді і бігос на шкварках.

— А може, жінки більше дбають про здоров’я?

— Деякі так точно, — сказав Мацек. — Не лягають спати без тонометра. І поки заснуть, по десять разів пересвідчуються, чи у них не підскочив тиск. О, прошу дуже, котрась уже поміряла тиск і панікує.

Болек підбіг до телефону.

— Що таке?

— У почекальні сидить пацієнтка з лупою. Оглянь її, Болеку, якщо вона вже прийшла.

— Ну добре, а чим я їй допоможу? Адже не випишу нізорал, бо його так чи йнак продають без рецепта.

Проте він устав і важким кроком вийшов із ординаторської до коридора. Не зачинив двері, тому ми почули цілу розмову.

— Слухаю вас уважно.

— Ой, лікарю, я маю жахливу лупу. Як конфеті. Я вже була тут в обід у доктора Акули, але він відіслав мене до вас.

— До мене? — здивувався Болек.

— Ну, він сказав, аби я пошукала подвижника. На нічному чергуванні.

— Прошу дуже. У цій державі більшість бюджетних працівників — це подвижники. Інакше вони не гарували б за половину середньостатистичної зарплати.