Читать «Тістечка з ягодами» онлайн - страница 103
Ізабелла Сова
— А потім?
— Побачимо за два тижні. Немає сенсу непокоїтися тепер, Ягідко. У такому стані духу ти нічого не вигадаєш. А навіть якщо й вигадаєш, життя так чи йнак тебе заскочить.
Ну, прошу дуже, і це говорить мій тато, людина великих планів і довгорічних проектів.
П’ятнадцяте
— Гелоу, Ягодо!
— Магдо? Ти знаєш, котра година?
— Сьома двадцять сім. Я вже не могла дочекатися, щоби тобі сказати. Вгадай, що сталося?
— Ти стала пити молоко просто з-під корови? — кинула я. — Таке паруюче, з пінкою на два пальці?
— Краще! — проігнорувала вона провокацію. — Ти повертаєшся на роботу!
— Чому Бартек нічого мені не сказав? — подумала я вголос. — Завжди він дзвонив у таких справах.
— Бо він теж іще не знає. Він уже місяць школить орків для нових відділень ФІРМИ в західній Польщі. І повернеться тільки за тиждень, коли ти вже будеш у нас.
— Що значить «будеш»?
— Бо ти можеш починати від завтра, Ягодо. І що ти на це?
— Не вірю.
— Я сподівалася на таку відповідь. Ти і справді повертаєшся. Так вирішив новий шеф.
— Отак просто? Без консультації із зацікавленою особою?
— Ти так не жартуй, а дякуй Богові за якість мовних курсів для іноземців.
— Ти можеш розвинути тему?
— Всідайся зручно і слухай. Він понеділка ми маємо нового супершефа. Боббі Смайл Джуніор, американець, п’ять років у Польщі. Скрізь вихваляється своїм мовним хистом і забороняє говорити англійською: «Я все розуміти. Не мусить перекладати». Боббі, як і кожен свіжоспечений шеф, узявся вичищати закурені кутки. Зазирнув до столу. А також до шухляд і комп’ютерів осіб, рокованих на звільнення. Ну і…
— Переглянув моє барахло, — здогадалась я.
— У яблучко. Забагато мейлів не знайшов, бо ж від кого іх тобі отримувати? Бартек чесний службіст. У робочий час накидає мантію директора з персоналу і не дозволяє собі шкрябати романтичні послання. Я сиджу поряд, а інших друзів у тебе немає.
Приємно слухати щирі зізнання о пів на восьму ранку.
— І що з тим супербосом?
— Він знайшов пародійні пісеньки на честь ФІРМИ і групових зусиль.
ГІМН ФІРМИ
(на мелодію «Всі ми ягідки у лісі»)
— Шеф був надзвичайно захоплений ентузіазмом, який просто-таки бив із кожного рядка. Навіть зворушився тим піском у стомлених очах. Сказав, що ще ніколи не читав такої заангажованої літератури.
— О Боже!
— Я теж так зреагувала.
— Він знайшов іще щось?
— Кілька речей у тому ж стилі. І всі вони йому сподобалися. Коротше кажучи, Ягодо, тебе висувають на посаду завідувачки відділу внутрішньої пропаганди. Ти рада?