Читать «Керрі» онлайн - страница 95

(Коротка перерва)

П: Особисто Ви впевнені, що це зробила Керрі Вайт?

В: Так.

П: Дякую, місіс Сімар.

В: Я б хотіла дещо спитати, якщо можна.

П: Будь ласка.

В: Що буде, якщо знайдуться інші, такі, як вона? Що буде зі світом?

Із «Вибуху з тіні» (стор. 151):

Станом на 00 : 45 у ніч на 28 травня ситуація в Чемберлені стала критичною. Школа геть вигоріла на своїй доволі ізольованій ділянці землі, але полум’я перекинулося на весь центр містечка. Майже вся вода з муніципальних джерел у тому районі виточилась, але з водопроводів на Дейґан-стріт під низьким тиском вдавалося отримати достатньо, щоб урятувати споруди ділового кварталу нижче від перехрестя Мейн-стріт із Оук-стріт.

Вибух заправки «Сітґо» у верхній частині Саммер-стріт спричинив несамовиту пожежу, котру не вдалося локалізувати аж до десятої ранку. На Саммер-стріт вода була, але бракувало пожежних та обладнання, щоб нею скористатися. Машини тоді саме їхали з Льюїстона, Оберна, Лісбона й Брансвіка, але жодна не прибула до першої ночі.

На Карлін-стріт через пошкоджені дроти почалась електрична пожежа. Пізніше вона спустошить увесь північний бік вулиці — разом із хатою, в якій Марґарет Вайт народила дочку.

На західному боці міста, одразу за Цегельним пагорбом, сталося ще гірше лихо: вибухнув газопровід, а подальша пожежа без упину лютувала впродовж більшої частини наступного дня.

І якщо відзначити точки цих спалахів на мапі (див. сусідню сторінку), можна простежити маршрут Керрі — спустошливу звивисту криву через місто, кінцевим пунктом якої майже напевне був її дім…