Читать «Керрі» онлайн - страница 35

— Сью! — гукнула до неї Кріста. — Підходь!

Сью кивнула й махнула рукою, хоч у її горлі паперовим змієм шугнула вгору неприязнь. Дивитися на Крісту було наче дивитися крізь напівпрочинені двері до роздягальні, де Керрі Вайт скрутилася на підлозі, закривши голову руками. Сью також очікувано відчула незбагненність і огидність власного лицемірства (помітного в помаху руки й кивку головою). Чому вона не може просто намертво її відрізати?

— Рутбіру за десять центів, — сказала вона до Г’юбі.

Г’юбі тримав справжній, зварений за всіма приписами рутбір і подавав його у велетенських матових кружках 1890-х років. Трохи раніше вона з нетерпінням чекала, коли зможе сісти й неквапливо посьорбати з кружки та почитати книжечку, дожидаючи Томмі, — попри спустошливий вплив рутбіру на шкіру її обличчя, вона не могла від нього відмовитись, — але зовсім не здивувалася, коли зрозуміла, що саме зараз їй геть перехотілося його пити.

— Як серце, Г’юбі? — спитала вона.

— Ох, дітлахи, — сказав Г’юбі, знімаючи піну з кружки Сью столовим ножем і доливаючи до повної. — Нічого ви не розумієте. Я сьогодні зранку увіткнув до розетки бритву, а та взяла й пропустила всі свої сто десять вольтів просто через оцей стимулятор. Ви, дітлахи, й не знаєте, як воно, правильно?

— Мабуть, ні.

— Ні. Боже поможи, щоб ніколи й не дізналися. Скільки мій старий моторчик ще протримається? От побачите, дітлахи, коли я вріжу дуба, ті біснуваті урбаністи перетворять це місце на стоянку. З тебе десять центів.

Вона підсунула монетку по мармуровім прилавку.

— П’ятдесят мільйонів вольтів через мої старі труби, — похмуро сказав Г’юбі й подивився на свою трохи випнуту нагрудну кишеню.

Сью підійшла до столика Крісти й обережно прослизнула на вільне місце. Та мала дуже привабливий вигляд — чорне волосся перетягнуте зеленою, як листки конюшини, стрічкою, а притілена й приталена блузка підкреслювала випнуті пружні груди.

— Крісто, ти як?

— Серу метеликами від щастя, — сказала Кріста з надмірною безтурботністю. — Чула останні новини? Мене не пустять на випускний. Зате можна ручитися, що той гівножер Ґрейл вилетить з роботи.

Сью чула новини. Як і решта школи Юена.

— Татко подасть на них у суд, — вела далі Кріста. А тоді, через плече: — Біллі-і-і-і! Ходи привітайся до Сью.

Він кинув журнал і неквапливо підчовгав до них, засунувши великі пальці за перекручений шкіряний пасок так, що решта пальців вільно звисала в напрямку випнутої матні його вшитих «лівайсів». Сью відчула, як на неї наринуло відчуття нереальності, і вона поборола порив затулити обличчя долонями й божевільно захихотіти.

— Привіт, Сьюзі, — сказав Біллі. Він ковзнув на сидіння до Крісти й одразу почав масажувати їй плече. Обличчя в нього було геть порожнє. Він ніби пробував на м’якість яловичу вирізку.