Читать «Лука і вогонь життя» онлайн - страница 71

Однак те, що наступної миті сказала Сорая, вмить обезнадіяло Луку.

— Я не зможу тебе туди відвезти, — сказала вона. — До країни Аалімів. Як тільки вони побачать, що летючий килим Царя Соломона Розумного вторгся у їхній простір, як тільки вони відчують його… — і тут вона кивнула головою на Ніхтотата з виразом огиди на обличчі, — а повір, вони відчують його, тоді таке почнеться… Вони відчують, що пахне смаженим, і накинуться на нас з усім шаленством, а я не настільки сильна, аби з ними мірятися силами. Тому знайшла Койота. Ви з ним щось придумаєте.

— Я йду з тобою, — сказав віддано собака Ведмідь.

— Я також іду, — сказав ведмідь Собака захриплим голосом старшого брата. — Комусь же треба про тебе подбати.

А от Птахи Пам’яті лишень незграбно човгали лапами з перетинками.

— Ми не дуже знаємося на такій справі, ну, на викраденні вогню, — промовила Слоно-Качка. — Ми просто багато пам’ятаємо, от і все. Ми ті, що добре пам’ятаємо. — А Слоно-Селезень додав ніяково:

— Ми завжди пам’ятатимемо про вас.

Слоно-Качка мало не спопелила його поглядом.

— Він хотів сказати, — почала вона, грубо підштовхнувши свого приятеля ліктем, — що ми разом з королівною Сораєю чекатимемо на ваше повернення.

Слоно-Селезень прокашлявся.

— Знаєте, — сказав він, — я просто обмовився. Я хотів сказати, що ми чекатимемо на вас.

Ніхтотато присів напочіпки й подивитися Луці просто у вічі.

— Так, вона каже правду, — сказав він, сильно розсердивши Луку тим, що говорив найсерйознішим і найдобрішим голосом Рашида Халіфи. — Я не можу піти з тобою. Туди я не можу піти.

— Але дотепер ви мені говорили щось цілком інше, — промовив Лука сердито. — Обоє ви. Як же тепер я без вас упораюся?

А от перетворювачка Джалдібадал промовила твердо:

— Ти ж маєш ще нас.

Сестри Дуринди вже повністю оклигали від крижаних мук і радо кивали головами, а вуха залізної свині аж почали брязкати об її голову.

— Ми Сердечні створіння, — сказала Бадло-Бадло, принаймні так здалося Луці, що це була Бадло-Бадло, бо після всіх їхніх перетворень він уже й не пам’ятав, хто є ким серед чотирьох сестер.

— Правильно, — промовила, може, Багут-Сара. — Три Дзьо нас не підозрюватимуть.

— Великі спасибі, — сказав Лука зі щирою вдячністю, — але може б ви перекинулися знову на драконих? Дракони, якщо справа дійде до боротьби, більше нам запоможуть, ніж металеві свині. Закінчилася чотириразова трансформація, і їхнє різне забарвлення дуже втішило Луку, бо тепер перетворювачок було легко розрізнити за кольорами: Дуринда (Джалді) була червоною драконихою, Бадло — зеленою, Сара — блакитною, а Ґйара-Джинн — перетворювачка, що могла перекинутися в одинадцять створінь, себто найбільша з них, була золотою.