Читать «Лука і вогонь життя» онлайн - страница 3

Це була перша дивовижна подія. Друга сталася перегодя того ж вечора. Десь опівночі почувся тріскіт, що нагадував шелест чи шерхіт мільярда осінніх листків або ж навіть мільярд мільярдів листків; шум почався з купола цирку на березі Силсили, долинув до спальні Луки й розбудив його. Коли Лука визирнув з вікна спальні, то побачив, як на полі біля річки яскравим полум’ям горить Велике Шатро. Палали також Великі Вогняні Арени, і це не було ілюзією.

Прокляття Луки подіяло.

Третя дивовижна подія сталася наступного ранку. Під дверима Луки з’явився собака із написом на ошийнику «Ведмідь» і ведмідь з написом на ошийнику «Собака»; відтоді Лука лиш здогадувався, як вони знайшли дорогу до його помешкання, але хай там як, ведмідь Собака того ранку почав кумедно кружляти й підстрибувати, а собака Ведмідь, завиваючи, виводив ритмічні мелодії. Лука, його батько Рашид Халіфа, його мати Сорая та його старший брат Гарун стояли на порозі будинку й спостерігали за видовищем, а їхня сусідка пані Оніта кричала з веранди:

— Обережно! Спів і танці звірів — це чаклунство!

Проте Сорая Халіфа тільки сміялася:

— Звірі святкують звільнення.

Відтак обличчя Рашида спохмурніло, й він розповів дружині про прокляття Луки.

— Мені здається, — казав він, — якщо тут і є чаклунство, то йде воно від нашого молодшого сина Луки, це він доклав до цього свою руку, а добрі створіння прийшли йому подякувати.

Решта циркових тварин також повтікали на волю, і їх більше ніхто ніколи не бачив, за винятком собаки й ведмедя. Із собою вони захопили навіть сніданки. Ведмідь тримав відро з рибою, а собака був одягнений у накидку, в кишені якої було повно кісток.

— А чому б не спробувати? — вигукнув радісно Рашид Халіфа. — Тепер мої вистави матимуть помічників. Людям обов’язково сподобається вистава із собакою, що співає, та з ведмедем, що танцює. — І все було вирішено, а згодом того ж дня саме брат Луки Гарун сказав своє слово.

— Я знав, що таке станеться, — промовив він. — Ти вже у тому віці, коли діти в нашій родині переступають межу реального світу й опиняються у казковому. Тепер настав час твоєї пригоди; вона вже тут і, здається, вже розпочалася. Але будь обережний. Прокляття — небезпечна річ. Я ніколи не був причетний до чогось, так би мовити, темного.

«Моя власна пригода», — зачудовано міркував Лука, а його дорослий брат усміхнувся, тому що добре знав про Таємні Ревнощі Луки, які насправді Не Були Аж Надто Таємними. Коли Гарун мав стільки років, як тепер Лука, то побував на другому Місяці Землі, заприятелював з рибами, що говорили римами, а також із городником із коріння лотоса, ще й допоміг повалити режим злого Культмайстра Хаттам-Шуда, який хотів знищити Море Оповідок. А от Лука своєї найбільшої пригоди зазнав під час Баталії на Спортивному Майданчику в школі, де він з командою Міжгалактичних Пінгвінів здобув перемогу над командою Армії Імператорської Високості, очолюваною його суперником Аді Щуроїдом, також відомим як Червоний Зад, і переміг він того пам’ятного дня завдяки несподіваній повітряній атаці, в якій взяли участь паперові літаки, нашпиговані сверблячим порошком. Ох і приємно ж було дивитися, як Щуроїд стрибає у ставок неподалік майданчика, аби вгамувати свербіж усього тіла; проте Лука знав, що його досягнення не йде у жодне порівняння з Гаруновими подвигами. Зі свого боку, Гарун також знав про палке бажання Луки зазнати якоїсь справжньої пригоди, бажано, за участі неймовірних створінь під час подорожей на інші планети (ну, хоча б на супутники), а також за участі ПНСП, себто Процесів Надто Складних для Пояснення. Але донедавна він завжди гамував його пристрасті.