Читать «Флорентійська чарівниця» онлайн - страница 30

Салман Рушді

— Тішся весіллям, Костомахо, це єдине весілля, яке ти матимеш, — крикнуло якесь вайло, але повія, що стояла на балконі, вилила йому на голову горщик сечі, і він одразу стулив пельку. «Нареченим» був сам дім розпусти, який символічно представляла мадам Ранґілі Бібі — повія настільки стара, беззуба і косоока, що вже своїм виглядом заслуговувала на повагу, і до того ж була настільки навіжена, що її всі боялися, навіть поліцейські, завдання яких теоретично полягало у тому, аби закрити її заклад, але вони так і не наважувалися на цей крок, побоюючись, аби вона своїми відьомськими очима не накликала на них нещастя. Іншим, правдоподібнішим поясненням довголіття будинку розпусти було те, що ним володів якийсь впливовий придворний, або ж, як подейкували у місті, навіть не придворний, а священик, може навіть той загадковий, що без упину молився на могилі Шішті. Проте придворні часто потрапляють у немилість, у тому числі священики. А от накликане лихо — це назавжди: тому страх перед схрещеними очима Ранґілі Бібі був щонайменше таким же сильним, як перед невидимим святошею або вельможею-покровителем.

Могіні журилася не тим, що була повією, тобто мала роботу, яка забезпечувала їй дах над головою, давала їжу та одяг, без чого вона була б не ліпшою за бродячого собаку, і так само як собака, десь би померла у канаві. Свою лють вона спрямовувала на одну жінку, колишнього роботодавця, чотирнадцятирічну Леді Ман Бай з Амера, яка тепер мешкала у Сикрі, тобто її лють була націлена на таку собі юну потіпаху, що таємно вже одержувала знаки уваги з боку свого кузена принца-наступника Саліма. Леді Ман Бай мала сотню рабів, а Могіні Костомаха була однією із її улюблениць. Коли спекотного дня спітнілий принц повертався на коні з виснажливого полювання, то Могіні була на чолі свити, до обов'язків якої входило знімання з нього всього одягу та натирання його блідої шкіри пахучими й охолоджувальними оліями. Саме Могіні вибирала парфуми, сандалове дерево або ж мускус, пачулі або ж ружу, а також саме Могіні доручалося натиранням готувати його до зустрічі з коханою. Інші раби махали віялами, розтирали руки й ноги, але тільки Костомаха могла торкатися його королівського статевого органу. Вона дуже добре зналася на приготуванні мазей, необхідних для підвищення статевої хіті та подовження коїтусу, себто статевого акту. Вона готувала мазі з тамаринду, чи з кіноварі, або ж сухого імбиру, чи перцю, які, змішані з медом великих бджіл, давали жінці багато втіхи без надмірного напруження з боку чоловіка, а також дозволяли чоловікові зазнати відчуття теплоти і щось на зразок стискувальних рухів, що особливо були приємні. Інколи вона змащувала мазями хазяйчину піхву, інколи принців член, а найчастіше і те, і друге. Чудовий результат було Гарантовано обом партнерам.

Її підвело знання рецепту лікарського засобу, що «перетворював чоловіка на коня». Одного дня вона взяла та й зварила свіжі козлячі яєчка у молоці, посолила та поперчила їх, підсмажила у топленому маслі, гарненько посікла, приготувавши з них смачний фарш. Ту мішанину треба було їсти, а не втирати у тіло, і вона годувала нею принца зі срібної ложки, пояснюючи, що, прийнявши ліки, він зможе кохатися, як кінь, п'ять, десять чи навіть двадцять разів, не втрачаючи при цьому сили; а у випадку з особливо статево зрілими парубками навіть до ста послідовних вивержень сімені.