Читать «Найближчий» онлайн - страница 6

Через деякий час Майкл заплющив оченята, але Кейт дозволила йому спати в себе на руках, аж поки не зготувалася вечеря; лише тоді вона поклала його у ліжечко і приєдналася до Рези, щоб поїсти разом.

— Я радий, що ти змогла повернутися додому, перш ніж він заснув, — озвався Реза. — Як справи взагалі, все затихло?

— Так, хоча і не в хорошому сенсі. Ми ще не знайшли тієї жінки, що пропала.

Кейт не хотілося ані говорити, ані навіть думати про цю справу наступних дванадцять годин, якщо б їй це вдалося.

— Як сьогодні велося малюку? — запитала вона.

— Був життєрадісний як ніколи. Я думаю, він встигне пристарати собі кілька серйозних зубів, перш ніж завдасть собі труду повередувати.

— Не уявляю, звідки в нього береться така незворушність, — подивувалася Кейт.

Реза спохмурнів.

— Але ж для цього є лише одна можливість, хіба ні?

Кейт витерла тарілку останнім шматочком хліба й відкинулася на спинку стільця.

— Було дуже смачно. Дякую.

— Noosheh jaan. — Реза підвівся, взяв її тарілку, нахилився й поцілував її в чоло. — Я маю попрохати тебе про велику послугу.

— Кажи.

— Ти не проти, якщо я сьогодні відвідаю батька?

— Звісно ж, ні. — Насправді Кейт сподівалася, що зможе заснути біля нього на дивані під перегляд чогось вельми легковажного і розважального, але Реза останніх шість днів постійно займався домом і цілих два тижні не бачив свого батька. — Коли закінчуються години відвідування?

— О дев’ятій.

Кейт глянула на годинник.

— Тобі варто вирушати просто зараз. Я сама тут приберу.

Він ще раз поцілував її, поклав тарілку в раковину, взяв ключі й вийшов за двері.

Коли його машина від’їхала, Кейт трохи посиділа у тиші, а тоді встала і змусила себе зайнятися посудом. Покінчивши з цим, пішла у вітальню і трохи поклацала телевізійним пультом, але жоден з сіткомів не смакував їй, коли дивилася їх на самоті.

Тоді пішла до кімнати Майкла і полюбувалася його таким милим уві сні тільцем, яке ледь виднілося в слабкому світлі вуличних ліхтарів, що сочилося крізь штори. Якщо хтось посміє хоч пальцем тебе торкнутися, — думала вона. — Будь-хто. Відчула, як її серце забилося швидше. Намагалася заспокоїтися, відступивши назад і критично аналізуючи власну гіпернастороженість. У неї не було жодних підстав думати, що сину хоч що-небудь загрожує.

Але вона все одно залишилася в дитячій і охороняла його, аж поки не побачила світло фар, що повертало на під'їзну доріжку.

Реза, здавалося, не мав настрою до розмови, але, вже коли вони були в ліжку, Кейт відважилася обережно запитати:

— Як він там?

— Він думав, що я — його брат, — відповів Реза. — Він думав, що я Амір.

Кейт спробувала обернути все на жарт.

— Не думаю, що ти аж так схожий на свого дядька.

Реза посміхнувся.

— В дядька була значно густіша шевелюра, коли він був у моєму віці. І щомісяця інші зачіска. Котрась із них таки мала б йому пасувати.

— Так чи інакше, він був радий тебе бачити? — запитала Кейт.

Вона знала, що Гасан і Амір були близькі; нехай вже краще відвідає брат, аніж якийсь незнайомець.

— Він був радий поспілкуватися з Аміром, але не дуже радий з приводу того, де вони опинилися.