Читать «Коло Елу» онлайн - страница 46

Ганна-Софія закінчила розповідь. Остап мовчав. Саме в цей момент почувся шум у коридорі. З прогулянки повернулися Дмитро й Віруся.

– Агов, тут є хтось? – жартома запитав Дмитро. – Можна ми вже зайдемо, а то нам стало холодно й страшно гуляти. Правда, доню?

З коридору долинув веселий сміх Вірусі.

Зрештою розмова нічого не змінила в поведінці Остапа. Він вступив у комсомол, пропадав на шкільних зборах і гордо носив значок ВЛКСМ.

Але життя йде своїм звичаєм, і сталася подія, що знову змінила вже внормований ритм у їхній родині. Народилась Ольга. Це була пізня дитина, яку, якщо чесно, уже ніхто не чекав. Дівчинка одразу ж збурила їхнє спокійне життя.

Та все по порядку. Одного дня Ганна-Софія дізналася, що вагітна. Це дуже збентежило жінку, адже вона відсвяткувала сорокаріччя. Остапові виповнилося п’ятнадцять, і вони з чоловіком не раз жартували, що скоро будуть бавити внуків. У Дмитра була «підступна мрія». Він казав:

– Якщо ми не змогли правильно виховати сина, – маючи на увазі захоплення «коммунистическим будущим», – то внуків ми їм не віддамо, – і чоловік смішно погрожував комусь невідомому кулаком.

Однак, як міркувала Ганна-Софія, плани доведеться стрімко змінювати. Насамперед потрібно було розповісти Дмитрові, що вагітна. Жінка довго вибирала вдалий момент, але врешті просто сказала:

– Я вагітна.

Потрібно було бачити обличчя чоловіка. Таке не забувається ніколи. Звичайно, вона повідомляла йому таку новину вже двічі. Але це було трохи інше. Вони чекали цих моментів. Тішилися, раділи. Але зараз це було неочікувано.

Дмитро замовк, а згодом, усвідомивши почуте, різко кинувся до неї, обхопив її руками та закрутив в обіймах.

– Та це дуже добре!

– Ти справді радий? – спантеличено запитала Ганна-Софія.

– Звичайно. Ще й який радий, – відповів чоловік.

Те, що ця дитина буде відрізнятися від попередніх, Ганна-Софія зрозуміла ще під час вагітності. Якщо двох старших дітей вона виносила, навіть не відчуваючи, то це немовля вимучило жінку. Ольга – а вони із самого початку вирішили назвати дівчинку (якщо народиться дівчинка) на честь тітки Ганни-Софії – не хотіла спокійно сидіти в животі, постійно нагадувала про себе. Важко проходили й пологи. Під час народження дівчинка виходила ногами вперед. Та зрештою дитина народилася здоровою. Ганна-Софія з немовлям повернулася з пологового будинку щасливою.

Але маля було неспокійним. Оля постійно кричала, не хотіла їсти, вимагала, щоб біля неї хтось постійно перебував. До її виховання були залучені всі члени родини – мама, тато, братик і сестричка. Так, мама постійно була з нею, годувала, змінювала пелюшки та колисала, тато прокидався ночами й бавив доньку, щоб утомлена мама трохи відпочила, Остап у вільний час носив дівчинку на руках, Віруся гойдала, співаючи колискових. Їхня спокійна квартира перетворилася на пекло.