Читать «Спустошення» онлайн - страница 26

Тоня худа і стражденно-сексуальна — в коротких шортиках і майці, з коротким волоссям, вона схожа на людину, яка з останніх сил, не добираючи засобів, намагається заслужити у байдужого світу бодай крихту тепла і любові. Я готовий їй дати — цю любов. Вадік готовий затопити її своєю любов’ю, Слимак і Кішка обливають її цією любов’ю, але Тоня схожа на скорпіона. Вона жалить саму себе, а коли хтось починає заважати їй робити це, вона починає жалити усіх без розбору. Тоня — перфекціоніст, і недосконалий світ спричиняє їй безмірні страждання і депресію. Апофеозом недосконалості їй видається власний чоловік.

Кухня Вадіків вирізнялася особливою затишністю. М’які зелені стіни, обвиті вазонками, створювали відчуття, особливо після опівночі, що за межами кухні — відкрита безодня космосу, але не холодна, а густа і затишна. Вадік повернувся з ванної чистий, сяючий. Тоня подала їм спагеті.

Зоно, ти знаєш, я хотів би, щоб ми ніколи не розлучилися, а жили однією родиною до кінця своїх днів. Коли на кухні зовсім смеркається, у двері дзвонять — приходить Глаша. Мені незручно перед нею, та Глаша робить вигляд, наче нічого не трапилось, наче все так, як завжди. Глаша приєднується до нас і теж їсть спагеті. Ось ми зібралися. Одна родина. Нехай воно все замре в цю мить.

Коли з вечерею було закінчено, Вадік дістав зі сховку шишку і став її активно кришити, а накришивши, заладував трубку і передав її Глаші.

— У світі, карочє, капєц, що робиться, — почав Вадік, як слід прокашлявшись і передавши люльку Тоні. Тій уже було досить, тож вона передає її мені. Я пропускаю Глашу вперед, і Глаша робить акуратних півзатяжечки. Вона не курець — вона робить це, знову ж таки, лише для мене. Затягується і, затримавши дим, передає мені девайс, кидаючи на мене короткий, турботливий погляд. — Ми, коротше, з Тонею дивилися відео про календар майя — і по календарю майя ці десять днів називаються тижнем смерті. Тому ці всі пожежі зараз відбуваються, і ще багато всякого має трапитися. Катастрофи, епідемії, війни... Вобщем, повний кіндрат наступає.

— Лулу Октябрьов викинувся з вікна, — повторив я їм ранкову новину.

— Москва задихається, — озвалася Тоня. — Он, Глаша тут у графа Воронцова досі стрес зняти не може, хоча ми вже йому і віскас, і рибу... Куди тільки дивиться Хаббл?

І так далі. Усе це вони вже обговорювали десятки разів, та щоразу це — як пісня. Їм подобалося відчувати, що цей світ скоро брикнеться, і хотілося вірити, що після короткого спазму у грудні 2012-го тиранія нового порядку впаде, і космічна свідомість охопить планету.

Вони відкрили фотографію Лулу на макбуку, і Тоня поставила біля неї свічку. Вони включили якісь буддійські мантри, Вадік запалив індійську паличку і посипав голову свого улюбленого слоноголового божества червоним порошком. На кухні стало затишно. І тоді він розказав їм про свій задум.

— Мене накриває, Вадіку, — сказав я. —Ви не хочете поїхати на кілька днів на природу, відпочити? На Канівське море. Сосни, пісок, Дніпро, безлюдні місця...