Читать «Київська Русь» онлайн - страница 99

Невдала спроба оволодіти Києвом до краю загострила і без того складну соціально-політичну обстановку на північному сході Русі. Часті військові походи на Волзьку Булгарію, Новгород та Південну Русь, не узгоджені з інтересами власної землі, викликали невдоволення різних соціальних верств населення. Особливо складними були стосунки Андрія Боголюбського з боярами, яких він, намагаючись прибрати до рук та усунути від участі в управлінні князівством, виганяв з насиджених місць (у 1156 р. у боярина Степана Кучки відібрано замок — Москву — й перебудовано його в князівську фортецю), страчував.

У 1174 р. Андрій Боголюбський став жертвою боярської змови. Керовані Кучковичами змовники, серед яких був ключник Андрія Анбал, вночі пробралися до його палацу і вбили там князя.

Звістка про смерть Боголюбського стала своєрідним сигналом до початку народного повстання проти князівської адміністрації. В ньому взяли участь жителі Боголюбова й Володимира, а також селяни навколишніх сіл. Князівських тіунів і мечників було вбито, їхні будинки пограбовано.

Не було спокою і в іншому сильному князівстві Русі — Галицькому, де правив Ярослав Осмомисл. Тут також дуже невдало складалися стосунки між князем та боярами. Перший конфлікт виник у 1159 р. Невдоволені суворою вдачею Ярослава, бояри вирішили запросити на галицький стіл його двоюрідного брата — князя-ізгоя Івана Берладника. “Слахуть бо ся к нему (Івану Берладнику. — П.Т.) Галичане, веляча ему всѣсти на конѣ и тѣмъ словомъ поущивають его к собѣ, рекуче: “Толику явиши стягы, и мы отступимъ от Ярослава”.

У 1173 р. суперечності між галицьким “самовластием” та боярами вилились у відкрите протистояння. Приводом до нього став конфлікт між Ярославом та його дружиною Ольгою Юріївною, викликаний любовним зв’язком князя з Анастасіею (з роду Чагрів). Ольга з сином Володимиром, очевидно, не без участі бояр, втекла до Польщі. В Галичі почалися заворушення. Очолювані Костянтином Ярославичем галицькі бояри вдалися до сили. Ярослава Осмомисла взяли під варту, його друзів Чагрів було порубано, саму Анастасію спалили на вогнищі, а її (та Ярославового) сина Олега ув’язнили. Під тиском боярської опозиції Ярослав змушений був дати клятвену обіцянку “имети княгиню вправду”, після чого Ольга з сином повернулися до Галича. Конфлікт тимчасово вдалося уладнати.

На Чернігівській землі, де княжив Святослав Всеволодович, не вщухала міжусобна боротьба серед численних нащадків Ольговичів. Особливою активністю вона відзначалась у 70-ті роки XII ст. Новгород-сіверський князь Олег кілька разів вдирався до меж Чернігівщини, спалив Лутаву та Моровійськ, грабував села й замки навколо Стародуба. У відповідь на це Святослав здійснював каральні експедиції проти Новгород-Сіверщини.