Читать «Київська Русь» онлайн - страница 101

Формально співправителі знаходились в рівному становищі, але життя вимагало, щоб один із них став старшим, і таким, безумовно, був Святослав Всеволодович. Саме він у цей час виступив організатором походів об’єднаних дружин проти половців.

Успіхи антиполовецької боротьби, в якій активну участь брали сили земель Київської, Волинської, Галицької, Чернігівської, Переяславської та Смоленської, дружини князів пінських, городенських та інших, були несподівано затьмарені поразкою князя Ігоря в 1185 р. Дізнавшись про чергову перемогу Святослава, новгород-сіверський князь звернувся до своїх васалів: “А мы что же, не князья, что ли? Пойдем в поход и себе тоже славы добудем”. Бажання зрівнятися з Святославом Київським обернулося катастрофою для Ігоря та й для всієї Південної Русі. Літопис малює жахливу картину після поразки сіверських князів: “Возмятошася городи Посемьские, и бысть скорбь и туга люта, якоже николи же не бывала во всемь Посемьи, и в Новѣгородѣ Сѣверскомъ, и по всей волости Черниговськои, князи изымани и дружина изымана, избита”.

Трагедія на берегах Каяли відкрила “ворота на Русьскую землю”. Половці ринули на Чернігівську, Переяславську та Київську землі. Енергійні дії великого київського князя Святослава, який намагався організувати оборону Південної Русі від половців, не давали бажаних результатів. Ярослав Всеволодович, хоча й зібрав значне військо, виступити на половців не квапився. Давид Ростиславич привів свої полки до Трипілля, але далі йти також відмовлявся. Тим часом Кончак палив міста в Посуллі, хан Кза грабував околиці Переяслава. Святослав та Рюрик доклали великих зусиль, щоб ліквідувати наслідки сепаратного походу новгород-сіверського князя. На боротьбу з половцями ставали об’єднані сили всіх південноруських князівств. Однією з визначних постатей у боротьбі з степовиками був переяславський князь Володимир Глібович — онук Юрія Довгорукого. Майже 20 років (1169 — 1187) він був на передньому краї боротьби з половцями. Під його проводом переяславські дружини не раз завдавали відчутних ударів ордам ханів Кобяка і Кончака. Битва 1185 р. під стінами Переяслава, коли Володимир Глібович у жорстокій січі розбив половецькі війська, що обложили місто, й змусив їх відступити в Степ, стала важливою подією вітчизняної історії. Про неї згадував автор “Слова о полку Ігоревім”: “Се у Римѣ кричать подъ саблями Половецкими, а Владимиръ подъ ранами”. У 1187 р., застудившись під час чергового походу в Степ, Володимир помер. Втрату цю оплакувала вся Переяславщина: “И плакашася по немь вси Переяславци: ...бѣ бо князь добръ и крѣпокъ на рати, и мужьствомъ крѣпкомъ показаюся, и всякими добродѣтелми наполненъ, о нем же Оукраина много постона”. Блискучі перемоги руських дружин 1187 — 1192 рр. змусили половців відкочувати до пониззя Сіверського Дінця.