Читать «Київська Русь» онлайн - страница 74

На міжнародній арені Мстислав продовжував політику свого батька, спрямовану на забезпечення непорушності державних кордонів і відстоювання загальноруських інтересів. Насамперед це стосується взаємовідносин Русі з половцями. Дізнавшись про смерть Мономаха, лівобережні половці у 1125 р. напали на Переяславську землю. Обійшовши Переяслав, вони підійшли до міст Баруч і Бронь Княжа в надії на допомогу переяславських торків, розселених у містечках вздовж Трубежа. Назустріч степовикам негайно виступили полки переяславського князя Ярополка Володимировича, які не дали торкам стати на бік половців, після чого ті відійшли в район Посулля. На березі Сули сили Ярополка наздогнали ворожі полки і змусили їх прийняти бій. І хоча, як повідомляє літопис, переяславців було значно менше, вони блискуче виграли бій, багато половців було перебито, інші, тікаючи, потонули у річці.

Наступний переможний похід Мстислав організував близько 1129 р.

Руські полки виступили під проводом воєвод Мстислава і здобули переконливу перемогу над половцями — розгромили їхні численні кочів’я і стани, загнали їх самих “за Донъ и за Волгу, за Яикъ”. Літописець порівнював цей військовий успіх Мстислава з тією перемогою, що її одержав над половцями його знаменитий батько. Після цього половці тривалий час не наважувалися турбувати державні кордони Русі.

Наступальною була політика Мстислава і стосовно інших неспокійних сусідів Русі, зокрема литовців і чуді. Як повідомляє Татищевський літописний звід, руські полки під проводом Мстислава виступили у 1130 р. проти литовців і завдали їм поразки. Літопис не розкриває причин русько-литовського конфлікту, однак можна припустити, що це була відповідь на часті вторгнення литовців у межі Полоцької землі, де в цей час княжив син Мстислава Ізяслав. Матеріали пізніших часів, зокрема XIV ст., свідчать, що литовці мали певні претензії до Новгорода. Суперечності виникали переважно з приводу експлуатації соляних промислів у Старій Русі, які знаходилися в руках новгородських промисловців. Литовці тривалий час безуспішно домагалися мати свою частку в цих промислах, і лише в XV ст., про що ми дізнаємось з торгових договорів Новгорода і Литви, новгородці здають литовцям в оренду дві солеварні. Ще один похід проти литовських племен було здійснено 1132 р., але він не приніс особливих успіхів. Спочатку руські дружини здобули перемогу і навіть проникли в глибинні райони Литви, однак, повертаючись на Русь, частина військ Мстислава потрапила в засідку і була розгромлена.

Проти чуді, яка намагалась звільнитися від влади Києва, Мстислав направив у 1131 р. своїх синів Всеволода, Ізяслава і Ростислава, після чого на чудські племена знову було накладено данину.

Про високий міжнародний авторитет Русі часів Мстислава переконливо свідчать також взаємовідносини з Польщею. В. Татищев розповідає про один цікавий випадок, що стався з давньоруськими купцями у 1129 р. При поверненні з Моравії вони були пограбовані поляками. Як тільки про це стало відомо Мстиславу, він негайно направив до польського короля Болеслава посла з вимогою відшкодувати збитки, завдані руським купцям. Знаючи круту вдачу київського князя, Болеслав не затримався з відповіддю і обіцяв не тільки компенсувати збитки руським купцям, а й надалі проводити їх через польські землі під охороною.