Читать «Київська Русь» онлайн - страница 59

Початок княжіння другого Ярославича позначений рядом заходів, спрямованих на зміцнення позицій центральної влади Києва і подолання сепаратистських тенденцій. З цією метою Святослав насамперед зайнявся перерозподілом столів. Залишивши за собою Чернігівську землю, він в інших волостях великокняжого домену — Новгороді, Володимирі, Турові — посадив своїх синів і племінників. У руках Всеволода, як і раніше, залишались Переяславщина, Смоленщина і Ростово-Суздальські землі. Лише в Полоцьку продовжував сидіти Всеслав.

Таким чином, у руках Святослава і Всеволода зосередились практично всі давньоруські землі. Тріумвірат поступився місцем дуумвірату, проте всі важелі управління величезною країною перебували під контролем Святослава, який мав необмежений вплив на Всеволода. За короткий час новий великий князь домігся визнання своєї першості всіма князями і, що особливо важливо, прихильності київського боярства і духовенства. Для цього Святослав пожертвував на будівництво храму Успіння Богородиці Печерського монастиря 100 гривен золота і особисто брав участь у закладанні її фундаменту.

У загальнодержавних справах Святослав демонструє своє владне і незалежне становище. 1075 р. він прийняв послів германського імператора, що прибули для примирення його з Ізяславом, у 1076 р. на прохання польського короля Болеслава подає йому військову допомогу для боротьби з чехами. У цьому ж році, як повідомляє В. Татищев, до Києва прибуло посольство візантійського імператора Михаїла з проханням про воєнну допомогу. Смерть Святослава, що сталася на 49-му році життя, перешкодила реалізації цього воєнного союзу.

Поховали Святослава не в Києві, що було б природним, зважаючи на його великокняжий ранг, а в Чернігові, у Спаському соборі. Історики пояснили це тим, що Святослав більше тяжів до Чернігова, і саме тому заповів поховати себе там. Так, мабуть, воно й було. Прокняживши у Чернігові майже 20 років, Святослав пустив тут глибоке коріння. Він став родоначальником князівської династії чернігівських Святославичів (більше відомої як Ольговичів), яка утримувала Чернігівську землю аж до 40 — 60-х років XIII ст.

За три з половиною роки великокняжого правління Святослав досяг більшого, ніж Ізяслав за 18 років. У його руках чи під його безпосереднім впливом опинились практично всі давньоруські землі. Успіхами своєї політики, спрямованої на збереження єдності Русі, Святослав нагадував батька. Його, як і Ярослава Мудрого, вирізняли потяг до книг і турбота про освіту. У післямові до знаменитого “Ізборника” Святослава говориться, що він наповнив книгами свої кліті і як “новий Птолемей” проливав мед писань у колі наближених.