Читать «Київська Русь» онлайн - страница 278

У XII — XIII ст. набуло особливого поширення художнє литво в так званих “імітаційних” формочках. Пріоритет тут належав київським ремісникам, які виготовляли ювелірні вироби, що нагадували дорогі князівсько-боярські прикраси, із дешевих матеріалів. Кам’яні формочки давали можливість серійного виробництва, яке задовольняло потреби ринку.

Давньоруські майстри порівняно рано оволоділи технікою склоробства, майолікової кераміки. Цьому сприяло широке будівництво кам’яних будівель, для внутрішнього опорядження яких використовували смальту, керамічні плитки, покриті різнокольоровою поливою. Розкопки Києва і Білгорода виявили поліхромні плитки, орнаментовані рослинним плетивом жовтого, білого, зеленого кольорів. Ними викладали підлоги в окремих приміщеннях Софії Київської, опоряджували підлоги і стіни князівських палаців у Києві і Білгороді, церкви св. Апостолів у Білгороді.

Колти. XII — ХІІІ ст. Золото, емаль

В галицьких монументальних будівлях широко використовувалися рельєфні керамічні плитки із зображеннями грифонів, орлів, соколів, павичів. Вони нагадують орнаментальні мотиви візантійських тканин, срібних браслетів-наручів, фресок Софії Київської.

Склороби крім смальт виготовляли різнокольорові браслети, намисто, персні, кубки, чари, інші предмети побутового призначення. Особливо масовими були скляні браслети. Головний центр їх виробництва — Київ. Як вважають спеціалісти, давньоруські ремісники знали вже й секрети кришталю.

Поширеним видом художнього ремесла на Русі була різьба до дереву і кості. Різьбярі по дереву прикрашали фасади зрубних будівель, одвірки, речі домашнього вжитку, човни, сани тощо. Різьба була плоскою, орнамент геометричний, рідше рослинно-геометричний. Дерев’яні колони, виявлені розкопками Новгорода, свідчать про високу майстерність давньоруських дереворобів. Окремі елементи орнаменту сягають глибини століть, в деяких вгадуються античні традиції.

Різьба по кості давньоруських майстрів здобула широке міжнародне визнання. Особливо славилися різьблені шкатулки, образки, руків’я ножів, дзеркал, ложки, шахові і шашкові фігури. Вони оздоблені геометричним і рослинним орнаментом, на деяких із них зустрічаються майстерно вирізані голови фантастичних звірів, сюжетні композиції.

Вироби художнього ремесла Київської Русі відзначалися високим технічним і технологічним рівнем, користувалися попитом не лише на внутрішньому, а й на зовнішньому ринку. Речі, що вийшли із майстерень Києва, Новгорода, Галича, Чернігова та інших давньоруських міст, зустрічаються під час археологічних розкопок практично в усіх європейських країнах.

Загалом культурний розвиток Київської Русі IX — XIII ст. знаходився на високому, європейському рівні. Монголо-татарська навала перервала великий і яскравий період вітчизняної історії.

Післямова

Фінальним рубежем києворуського періоду історії були 40-ві роки XIII ст. Монголо-татарська навала завдала Русі, що посідала одне із чільних місць у загальноєвропейському історичному розвої середньовіччя, непоправної шкоди. Упродовж кількох століть вона успішно протистояла кочовим народам степів, боронила себе і країни Центральної та Західної Європи. Свою високу історичну місію — рятівниці європейської цивілізації — Київська Русь виконала і в 40-ві роки ХІІІ ст., але цього разу ціною власного існування.