Читать «Київська Русь» онлайн - страница 269

Софія Київська являла собою величезну п’ятинефну хрестовокупольну споруду з 13 куполами, оточену з північного, західного і південного боків двома рядами відкритих галерей. Із заходу, між зовнішніми галереями, до собору було прибудовано дві башти, широкі гвинтові сходи яких вели на церковні хори, або полаті.

Архітектура Софії носила урочисто-святковий характер. В екстер’єрі це підкреслювалося ритмом різномасштабних елементів — від аркад відкритих галерей до високого центрального купола, який вінчав пірамідальну композицію будівлі, в інтер’єрі — об’ємно-просторовим вирішенням. Напівзатемнені бокові анфілади першого ярусу ніби переростали у високі двоповерхові аркади центральної частини храму, над якими розкривався підкупольний простір, яскраво освітлений 12-ма вікнами барабана.

Софія Новгородська. Сучасний вигляд

В архітектурно-художньому вирішенні Софії особливу роль відігравало внутрішнє опорядження. Розмаїття мозаїк, фресок, що покривали стіни, стовпи, арки, підкупольний простір, відкоси віконних прорізів, вражали красою, величезним світом образів — і не лише релігійних, а й світських. На південній і північній стінах центрального нефу знаходились зображення сім’ї Ярослава Мудрого, на західній (що обвалилась) — портрет самого засновника Софії. На баштах зображено сцени полювання, приборкання диких коней, вже згадувані дійства скоморохів, музикантів, танцюристів.

Особливий інтерес викликають фрески, які розповідають про візит Ольги до Константинополя, прийом її візантійським імператором, відвідання іподрому.

Довкола Софії на честь святих патронів Ярослава і його дружини Інгігерди було засновано монастирі з храмами Георгія та Ірини. Розкопки показали, що конструктивно вони нагадували Софію, але мали менші розміри.

В їх опорядженні широко вживалися мозаїки і фрески, різьблений камінь, майолікові плитки.

Крім Києва монументальне будівництво першої половини XI ст. велося в інших містах Київської Русі. У Полоцьку і Новгороді за прикладом Софії Київської зводяться одноіменні собори (1045 — 1050).

У Чернігові за наказом брата Ярослава Мудрого Мстислава розгорнулося будівництво єпископського Спаського собору, подібного до Десятинної церкви. Він являв собою величну тринефну восьмистовпну споруду, увінчану п’ятьма куполами. До північно-західного кута прилягала башта, яка нагадувала софійські. Центральний неф храму відділений від бокових двоярусними аркадами на мармурових колонах з капітелями іонійського ордера. Відсутність галерей надає споруді видовжених пропорцій по лінії схід — захід. Хрещата форма внутрішніх стовпів,, не характерна для візантійського зодчества, в майбутньому стане типовим елементом давньоруської архітектури. Інтер’єр Спаського собору розписаний фресками, фасади оздоблені орнаментами, викладеними із плінфи.