Читать «Київська Русь» онлайн - страница 259

Літописання

Це видатне явище в культурному житті не лише Київської Русі, а й усієї середньовічної Європи. Академік XVIII ст. Г. Міллер, вражений широтою літописної інформації і рівнем її систематизації, писав, що Нестор і його наступники створили систему руської історії, яка настільки повна, що жодна нація не може похвалитися таким скарбом.

Літописання на Русі виникло рано. Б.О. Рибаков та інші дослідники відносять першопочатки історичної писемності до часів князя Аскольда, а саме, до 60 — 80-х років IX ст. Виділяється так званий “Літопис Оскольда”, сліди якого збереглися в Никонівському літописному зводі XVI ст. Спроба М.Ю. Брайчевського реконструювати літопис IX ст. шляхом перенесення до нього повідомлень, які стосуються часів Володимира Святославича, не може вважатися науковою. Систематичне літописання за Аскольда ще не велося. Мова може йти лише про поодинокі записи.

Більше підстав говорити про літописну традицію для X ст., на чому наполягали М.М. Тихомиров, Б.О. Рибаков, Л.В. Черепнін. Вважається, що це був історичний твір, який підводив підсумки діяльності Володимира Святославича і його попередників. Існує думка, що створювався він у стінах Десятинної церкви, а його автором був Анастас Корсунянин. Цей літописний звід був першою спробою історичного узагальнення півторасотлітньої історії Київської Русі.

О.О. Шахматов виділив літописний твір 1039 р., створений при Софійському соборі, який одержав назву найдавнішого Київського зводу. Закінчувався він великою статтею, в якій вміщена похвала будівничій і просвітницькій діяльності Ярослава Мудрого.

У 70 — 80-х роках XI ст. літописання ведеться в Десятинній церкві, а також Києво-Печерському монастирі, де 1078 р. створюється ігуменом Никоном самостійний літописний звід. Никон був не просто редактором матеріалів, зібраних до нього, а й автором основного тексту літопису з 1039 по 1078 рр. Ще один літописний звід XI ст. (1095) пов’язується з діяльністю ігумена Києво-Печерського монастиря Іоанна. В ньому виразно прозвучав заклик до єднання князів для боротьби з половцями.

На початку XII ст. в Києво-Печерському монастирі створюється літописний звід, названий його автором Нестором “Повістю минулих літ”. Дослідники одноголосно вважають “Повість” видатною історико-літературною пам’яткою. Вона увібрала в себе не лише весь досвід історичної писемності попереднього часу, а й досягнення європейської думки, традиції візантійської культури. У вступі до “Повісті” Нестор розгорнув широку картину світової історії, показав місце слов’ян і Київської Русі в системі тодішнього світу, ствердив прогресивну філософську ідею взаємозв’язку і взаємообумовленості історії всіх народів, рішуче засудив міжкнязівські усобиці. Вражає широта ерудиції Нестора. Він постійно звертається не тільки до Біблії — вищого авторитету історичних знань середньовіччя, а й до численних візантійських хронік. Помітний вплив на Нестора справила візантійська хроніка X ст. Георгія Амартола.