Читать «Київська Русь» онлайн - страница 161

Русь імпортувала із країн Центральної і Західної Європи предмети озброєння, зокрема мечі, деякі типи дорогого посуду, вовняні тканини. Як показали розкопки Новгорода, основна кількість тканин XII ст. надходила із сукноробних центрів Англії, пізніше значного поширення набули тканини із Фландрії.

Крім цього, Русь була зацікавлена в тому, щоб із Західної Європи надходили цінні метали, зокрема срібло. Вивозили його у вигляді монет і злитків. В.М. Потін вважає, що більша частина західноєвропейського (з Німеччини, Англії, Данії) монетного срібла надходила на Русь, у тому числі і до Києва, через Новгород. Очевидно, досить значні надходження західноєвропейського срібла здійснювались і за допомогою південного торговельного шляху: Регенсбург — Прага — Київ. Один із доказів цього: київська срібна гривна за своєю вагою практично відповідала вазі одної із найпоширеніших грошових одиниць Центральної Європи — кельнської (або сілезької) марки. Не випадково на нашій території найбільше знайдено монет саме кельнського карбування.

Якась частина срібла надходила на Русь також із Чехії і Угорщини. Посередньо на це вказує літописна стаття 969 р. “Повісті минулих літ”. Святослав, заявивши про свій намір переселитися до Переяславця на Дунаї, мотивував це тим, що “ту вся благая сходятся: отъ Грекъ злато, паволоки, вина, и овощеве разноличныя, изъ Чехъ же, изъ Угорь сребро и комони”. Прямим свідченням є знахідки угорських монет на Русі.

Основні закономірності, що обумовлювали розвиток зовнішньої торгівлі Київської Русі, діяли і всередині країни. Зростання виробництва продуктів сільського господарства і ремесла супроводжувалось формуванням системи внутрішніх ринкових зв’язків, спершу в межах порівняно невеликих волостей, а потім і більш значних територій — земель. Регулювались ці відносини міськими ринками. Тітмар Мерзебурзький говорить про наявність у Києві восьми торжищ, руські літописи називають два — Бабин торжок на Горі і Торговище на Подолі. Великою популярністю користувався новгородський торг на Торговій стороні.

Характерним для ринків руського міста, починаючи з XII ст., було спорудження на них або в безпосередній близькості храмів. Це викликано було тим, що згідно з уставом князя Володимира саме до відання церкви переходили еталони торговельних мір, а також мито за користування ними. Остаточна редакція уставу Володимира, як вважає Я.М. Щапов, склалась на рубежі XII — XIII ст. у Києві або на одній із єпископських кафедр Південної Русі. В ній вперше з’явилася спеціальна стаття про мірила, відсутня в попередніх протографах. Тут мова може йти про юридичне закріплення практики, що склалася в руському місті щодо служби мір і вагів значно раніше.

Є всі підстави вважати, що місцем знаходження мір і вагів була церква св.Богородиці Пирогоші, споруджена на київському Торговищі в 1136 р.