Читать «Київська Русь» онлайн - страница 160

У сазі про Магнуса Доброго розповідається, як Сігват часто перепитував купців, що їздили в Хольмгард, про долю сина Олава Святого Магнуса, який виховувався і жив тривалий час на Русі. Значний інтерес становить свідчення саги про Олава Святого, в якому йдеться про Гудлейка Гардарікського. “Він був родом із Агдіра (Південна Норвегія. — П.Т.). Він багато їздив і був багатим купцем. Він їздив у торгових справах у різні країни і часто бував на сході в Гардаріці, через що його і прозвали Гудлейк Гардарікський”.

Руські товари потрапляли на європейські ринки не тільки завдяки скандинавським купцям. Активну участь у торгівлі з країнами Балтійського і Північного морів брали і руські купці. Один із переконливих аргументів на користь цього — любекський дубовий барельєф середини XV ст., на якому зображено руського купця в характерному одязі із шкіркою соболя у лівій руці. На барельєфі, очевидно, зображено життєві реалії, що складалися впродовж тривалого часу, у тому числі і давньоруського, коли торгівля Русі з балтійськими містами здійснювалася на договірній основі. Про це, напевно, свідчить послання саксонського герцога Генріха Лева, що заснував німецький Любек. Він надіслав “послів у міста і північні держави — Данію, Швецію, Норвегію і Русь, — пропонуючи їм мир, щоб вони мали вільний проїзд до його міста Любека”. Фрідріх І жалуваною грамотою Любеку звільняв руських купців від мита.

Цікавими є свідчення про русько-скандинавську торгівлю в Новгородському літопису. Так, під 1132 р. повідомляється про шторм, який завдав великих збитків новгородським купцям, що припливли із-за моря. “Идуце из замория съ Роть, потопи лоди 7, и сами истопиша и товар, а друзии вылезоша, нъ нази”. Через десять років на купців напала шведська флотилія — “на гость, иже из заморья шли в 3 лодьях”, — але цей піратський напад вдалось відбити. Під 1188 р. у літопису вміщено повідомлення про ще одне порушення Швецією мирних торговельних відносин з Руссю — Новгородом. Новгородських купців варяги заточили в поруби.

Здавна Русь підтримувала торговельні зв’язки з Данією. Датські мореходи, згідно з Адамом Бременським, добре знали шлях “до Остро гарда руського, столицею якого є Київ”, куди можна допливти за один місяць. Під 1190 р. літопис повідомляє про благополучне повернення новгородських купців із Данії (“из Дона”). У 1134 р. новгородських купців у Данії кинули до тюрми — “рубоша новгородцѣ за моремъ въ Дони”.

Є свідчення про торгівлю Русі з Францією, куди надходили передусім хутра. В багатьох творах французької художньої літератури XI — ХІІІ ст. говориться про соболині хутра (sabelin, sebelin, sable) і одяг з них, які довозились із Русі. Торгівля з такою далекою країною була зв’язана з великими труднощами і не випадково вираз “іти в Русь” став синонімом погибельного походу. Про торговельні зв’язки Русі і Франції свідчать знахідки лімозьких емалей у давньоруських містах — Суздалі, Новгороді, Ростові, на давньоруських поселеннях в районі дніпровських порогів, а також невелика кількість французьких монет.