Читать «Київська Русь» онлайн - страница 159

У Польщу і західнослов’янське Помор’я вели два шляхи: сухопутний (Київ — Луцьк — Володимир — Люблін) і водяний (Дніпро — Прип’ять — Західний Буг).

Польський хроніст Галл Анонім (початок XII ст.) писав, що Польща “віддалена від проторених доріг паломників, і знайома вона лише небагатьом, які йдуть на Русь заради торгівлі”. Польща вивозила із Русі сіль. Згідно з привілеєм 1176 р. Казимира Справедливого, монастирю в Сулейові дарувалося право на щорічне одержання 13 возів солі від сандомирської митниці, коли вона надходила з Русі. Привілей 1264 р. Болеслава Стидливого купцям Поланца, які їздили на Русь з тканинами, свинцем та іншими товарами, дає певне уявлення про те, чим торгували на Русі польські купці.

Постійні торговельні зв’язки Русь підтримувала і з сусідньою Угорщиною. Одним із центрів русько-угорської торгівлі був Естергом. У жалуваній грамоті короля Імре (1196—1204), що підтверджувала старовинний привілей Естергомському монастирю на збирання мита, на першому місці названо купців із Русі. У “Діяннях угрів” придворний нотарій короля Бели III відзначає, що угорцям на Русі дісталися “численні хутра ласки і соболя”. Із Угорщини на Русь довозилася мідь.

Візантійська корчага. XI — XII ст. Київ

Писемні джерела засвідчують торговельні зв’язки Русі з Англією. У “Житії Фоми Бекета” Уільяма Фітц-Стівена ідеться про те, що руси поставляють на англійські ринки хутра білок і соболів. У ряді випадків хутра в Англії називались за найменуванням тієї місцевості чи міста, звідки надходили. Так, у XII ст. були відомі хутра “clesmes”, або “klosem”, які надходили із району Клязьми, “smoling”, “smoleyn-werk”, “Smolenskischewerk”, що довозились із Смоленська. У казначейських згортках (Pipe Rolls) кінця XII ст. говориться про якогось Ісаака “із Русі”, а в творах англійського єврея рабина Мошеса Ханнесі (1170 — 1215) згадується рабин Ісаак, що прибув із Чернігова і знав живу руську мову.

В одній із версій про Бову-королевича (початок XIII ст.), де йдеться про торгівлю англійського міста Скутгемптона, згадуються купці із Русі. “Купці прибувають із Апулії і Русі, привозячи їх великий товар”.

Крім англійських у торгівлі з Руссю брали участь також ірландські купці, які мали в Києві свій храм св. Марії.

Торгівля Русі з країнами Скандинавії знайшла відображення в сагах. Особливий інтерес у цьому плані становить ісландська сага про багатого селянина Гескулда, що жив у X ст. У Норвегії він зустрівся з купцем у руській шапці. Останній представився як Гіллі, при цьому додав, що більшість краще розуміють його ім’я, коли чують і прізвисько — Русен. Далі сага розповідає, що Гескулд торгував у Гіллі-Русена рабиню. Тут, напевно, ми маємо справу з одним із купців, які спеціалізувалися на торгівлі з Руссю. “Руська шапка” згадується також у сазі про мудрого Ньяла. її подарував датський король Харальд Синьозубий (940 — 985) ісландському купцю Гуннару в Хайтхабу. Г.Янкун вважав, що цей факт свідчить про торговельні зв’язки Хайтхабу з Руссю.