Читать «Київська Русь» онлайн - страница 155

Арабський географ першої половини IX ст. Ібн Хордадбех писав: “Якщо говорити про купців ар-Рус, то це один із різновидів слов’ян. Вони вивозять заячі шкурки, шкурки чорних лисиць і мечі з найвіддаленіших окраїн країни слов’ян до Румійського моря... Якщо вони відправляються по Танаїсу — річці слов’ян, то проїжджають повз Халімдж, місто хозар... Іноді вони везуть свої товари від Джурджана до Багдада на верблюдах”.

Ібн Хаукаль у “Книзі шляхів” відзначає, що більшу частину товарів перевозили купці (арабські) із країни русів і булгар (волзьких), а також із Куяби (Києва). Свідчення того, що Русь мала торговельні зв’язки не тільки з периферією арабського світу, а й з глибинними районами, знаходимо у Масуді. Він пише, що країна хозар не виробляє нічого, що вивозилося б на південь, крім риб’ячого клею, оскільки мед і віск, які Персія отримує від Хозарії, привозять туди із Русі, Булгар і Києва.

Міжнародні торговельні шляхи Київської Русі

В результаті торгівлі зі Сходом крім різних предметів розкоші і прянощів на Русі з’явилась велика кількість срібла, переважно монетного. Дослідники вже неодноразово відзначали, що для народів Русі найдавнішими монетами були арабські дірхеми, які співвідносились з гривнами, ногатами і кунами.

У межах Київської Русі було дві зони стійких контактів з арабським світом. Це басейн Дніпра і Волго-Окське межиріччя. Саме тут виявлено переважну більшість відомих у східноєвропейському регіоні арабських монет. Концентрація їх у міських центрах особливо значна — в Києві знайдено понад 11 тисяч монет. Склад монетного карбування показує, що зони відрізнялися певною спрямованістю своїх контактів. На ранньому етапі у Дніпровський регіон потрапляло більше монет східних дворів, у той час як на Волгу йшло срібло західних. Пізніше тенденція ця зберігалася, хоч і стала менш виявленою.

Перші дослідники арабських монет визначали найдавніший час їх проникнення на східнослов’янські землі — VIII ст. В.Л. Янін вважає, що це сталося у 70 — 80-х роках VIII ст., причому потреба в східних монетах виникла не в окремих районах Східної Європи, а на всій території розселення східних слов’ян. Аналіз монетного срібла, виявленого в Києві і Середньому Подніпров’ї, дає підстави поширити час торговельних контактів Русі з Арабським Сходом на всю другу половину VIII ст.

Златник Володимира Святославича (лицевий і зворотний бік)

Період інтенсивних зв’язків Русі з країнами Арабського Сходу вкладається в рамки середини VIII — середини X ст. Після цього різко припиняється надходження дірхемів на Русь, що пояснюється зміною історичної ситуації на Сході. Приходить до занепаду і втрачає своє торговельне значення Хозарія. Волзькі походи Святослава привели до того, що Хозарія перестала відігравати роль стримуючого щита і в степові простори Східної Європи переселились орди тюрків-кочовиків. Вони й перерізали шляхи Русі на Схід.

Торговельні зв’язки Русі з країнами Середньої Азії, Іраном, Кавказом відновилися в XI ст. і продовжувались аж до монголо-татарської навали. В XI — XII ст. функціонували два основних шляхи, якими міста Південної Русі здійснювали торгівлю зі Сходом. Перший ішов із Києва і Чернігова по Дінцю — Дону і далі на Нижню Волгу. Другий вів через кримські і східночорноморські міста до портів Малої Азії, насамперед до Трапезунда. Ірано-арабський купець XII ст. абу Хамід ал Гарнаті писав про свої мандри Східною Європою і зазначав, що він відвідав землю слов’ян і побував в одному руському місті під назвою “Медінат ас-сакаліба” (Слов’янське місто). Більшість вчених вважає, що це Київ. Тут ал Гарнаті зустрів купця із Багдада.