Читать «Київська Русь» онлайн - страница 154

Наведені назви міських районів, урочищ, воріт, пов’язані з відповідними виробництвами і підтверджені в ряді випадків результатами археологічних розкопок, указують на важливі консолідаційні процеси у давньоруському ремеслі XII — XIII ст. Можна думати, що вони торкнулися не лише територіальних, а й організаційних структур. Проте цього замало для висновків про наявність цехової організації ремесла. Вона штучно стримувалась феодальним характером руського міста і не одержала в домонгольський період свого завершення.

Торгівля

Важливою галуззю економічного розвитку Київської Русі була торгівля. Свого часу у вітчизняній історіографії побутувала певна переоцінка торговельного фактора. В.Й. Ключевський, С.М. Середонін і ряд інших істориків висунули положення про те, що східнослов’янські міста виникли переважно завдяки торгівлі зі Сходом. Історики-норманісти стверджували пріоритет скандинавів у заснуванні міст на Русі — їх заходом уздовж Дніпровського басейну виникали укріплені табори, які швидко стали центрами обмінної торгівлі.

Торгівля скрізь на ранніх стадіях — не причина господарського розвитку, а його наслідок, результат появи певної кількості товарної продукції таких галузей, як землеробство і ремесло. Київська Русь уже на початку своєї історії набула відносно високого рівня розвитку, що дозволило їй зайняти помітне становище у системі міжнародних торговельних зв’язків.

Головними контрагентами міжнародної торгівлі Русі VIII — X ст. були країни Арабського Сходу, Хозарія, Волзька Булгарія, а також Візантія. Автори IX — X ст. (Ібн Хаукаль, Ібн Хордадбех, ал Істархі, ал Масуді) засвідчують не тільки участь руських купців у східній торгівлі, а й наводять дані про характер цієї торгівлі, про шляхи, що зв’язували Русь з іншими народами і країнами, про товари, що брали участь в обігу.