Читать «Київська Русь» онлайн - страница 150
Петро Петрович Толочко
У XII ст. в металообробному ремеслі замість високоякісних багатошарових стальних лез, виготовлення яких потребувало трудомісткої технології, з’явилися клинки з наварними лезами на залізній основі. Така технологія різко підвищувала продуктивність праці і вже засвідчила ринковий характер ковальської справи, що розвивалась на вільній міській основі. У XII — XIII ст. помітно збільшився асортимент ковальських виробів, з’явилась серійність виробництва.
Давньоруське слово “кузнец” означало також ремісника, який працював з кольоровими металами — золотом, сріблом, міддю. Ковалі досягли високої майстерності і володіли всіма видами обробки кольорових металів, відомих у середньовіччі. Це литво, волочіння дроту, скань і філігрань, зернь, знали вони і техніку виготовлення емалей, свинцевих і олов’яних відливок.
Мистецтво відливок у так званих “імітаційних” формочках винайшли київські майстри в XII ст. У цій техніці виготовлялися прикраси, які імітували коштовні золоті і срібні вироби і надходили на широкий ринок. Монополією київських ливарників було виготовлення хрестів-енколпіонів, які мали широкий збут не лише в межах Київської Русі, а й у сусідніх регіонах.
Високою технологічною досконалістю відзначаються давньоруські перегородчасті емалі. Ця складна техніка, запозичена Руссю в X — XI ст. у Візантії, набула особливого поширення в XII — XIII ст. Відомими центрами виробництва емалей вважалися Київ, Новгород, Чернігів, Галич, Володимир-на-Клязьмі. В майстернях цих міст виготовляли князівські діадеми і барми, медальйони і колти, хрести, оклади церковних книг. Вершиною руської емалевої справи є роботи київського майстра другої половини XII ст. Лазаря Богші, серед них — дві князівські діадеми (з деісусним чином і зображенням сцени вознесіння Александра Македонського), а також знаменитий хрест Єфросинії Полоцької.
Залишки ювелірних майстерень, пов’язаних з виробництвом речей, оздоблених емалями, виявлено в центральній частині стародавнього Києва, а також на території Печерського монастиря.
Мистецтвом черні давньоруські майстри оволоділи вже в X ст., але найвищого розвитку воно досягло в XII — XIII ст. У скарбах, а також культурних шарах великих міст незмінно виявляються виготовлені у техніці черні срібні колти, медальйони, персні, хрести-енколпіони, широкі браслети-наручі. Вражає виняткова декоративність зображень на цих виробах, їх технічна і функціональна довершеність.
Галуззю, тісно пов’язаною з виробництвом емалей, було склоробство. Його сліди виявлено сьогодні у багатьох давньоруських центрах. У склоробних майстернях виготовляли мозаїчну масу (смальту), віконне скло, посуд, скляні браслети, персні, намисто та інші речі. Давньоруські майстри володіли секретами скловарного виробництва уже в кінці X — у першій половині XI ст., час розквіту цього виду ремесла припадає на XII — XIII ст.
