Читать «Київська Русь» онлайн - страница 11

Ідея єдності Русі IX — XIII ст. знайшла обґрунтування у працях B. Й. Ключевського. Як і М.І. Костомаров, він в історії Київської Русі бачив боротьбу двох засад, із яких одна вела до політичного дроблення, а інша — до збереження її єдності. Круговерть князівських воєн втягувала в свою орбіту місцеве життя, місцеві інтереси земель-князівств, не даючи їм надто відділитись. На питання, що становила собою Русь XII ст., чи була вона єдиною, цілісною державою з єдиною верховною владою, В.Й. Ключевський давав ствердну відповідь: “На Русі була тоді єдина верховна влада, тільки не єдиноособова [...] Увесь князівський рід став елементом єдності Русі”. Вважаючи Русь XII — XIII ст. федерацією, побудованою на факті родинності правителів, історик не поділяв думки про цілковиту окремішність давньоруських земель. “В ній (Русі. — П.Т.) діяли зв’язки, які з’єднували землі в одне ціле; але були вони не політичні, а племінні, економічні, соціальні і церковно-моральні”.

Лише з початку XIII ст. Київ і Київщина, згідно з В.Й. Ключевським, поступаються місцем Суздальщині і її центру — Володимиру-на-Клязьмі.

В.Б. Антонович вважав, що новий поворот руської історії відбувся в кінці XII ст. Замість колишнього сильного центру державної влади у Києві виникає кілька нових центрів: Ростово-Суздальський, Новгородський, Галицький і Полоцький.

Велику увагу приділяв Русі у своїй творчості М.С. Грушевський. Опрацювавши широке коло писемних і археологічних джерел, він показав всю суперечливість історичного розвою Київської Русі. Упродовж IX — XIII ст. досягли високого рівня розвитку економіка, культура, право, виплекані Києвом, але сам державний організм поступово занепадав. Історик, на відміну від більшості дослідників, навіть часи Ярослава Мудрого відніс до періоду розкладу старої Київської держави. Процес цей продовжився аж до монголо-татарської навали, мав “застої і перерви”, коли окремим князям вдавалося відновлювати “давню державну систему, залежність давніх провінцій від Києва”. Перша стадія у процесі цього розкладу закінчилася князюванням Мстислава Великого, після чого почався політичний занепад Києва. Переломним моментом в існуванні Київської Русі М.С. Грушевський вважав 1169 рік (взяття Києва військами Андрія Боголюбського), а фіналом — монголо-татарську навалу.

Вали літописного міста В’яхань на Сумщині

Як вважав історик, агонія давньої Руської держави закінчилася вповні вже в середині XIII ст., але завдяки сформуванню в україно-руських землях нового політичного центру, що притягнув до себе західну частину її земель (Галицько-Волинська держава), державне життя в Україні протяглося ще на століття довше.