Читать «Київська Русь» онлайн - страница 105

На заході Русі в цей час значно зріс вплив Романа Мстиславича, князя волинського. Як і Всеволод Юрійович, він також претендував на частку володінь у Руській землі й намагався виступити в ролі співправителя Рюрика на київському столі. Деякий час Рюрик Ростиславич, підтримуваний митрополитом, успішно протистояв претензіям свого зятя. Спроба Романа зібрати для боротьби з Рюриком значні сили не увінчалась успіхом. Ольговичі, хоча й заявили свої претензії на Київ, до виступу не були готові, а поляки, до яких звернувся Роман, самі були зайняті міжусобною боротьбою. Довелося Роману посилати до Рюрика й митрополита посла з покаянням.

Політична перемога над Романом окрилила Рюрика, він намагається звільнитися від співправління Всеволода Велике Гніздо. Скориставшись слушною нагодою (сепаратними переговорами Всеволода з противниками великого київського князя), він відбирає у володимирського князя пороські володіння. Всеволод не наважився вимагати у Рюрика волость назад, оскільки на півдні Русі в цей час намітилась певна стабілізація політичної ситуації, і великий князь міг і не зважити на цю вимогу.

На деякий час на Русі наступило затишшя, але вже в кінці XII ст. обстановка різко міняється. У 1199 р. помер галицький князь Володимир Ярославич і Галич опинився в руках енергійного Романа Мстиславича. Рюрик і Ольговичі ще тільки збиралися в спільний похід на Галич, а Роман уже з’явився під стінами столиці Русі. Кияни відступилися від Рюрика й відчинили Роману Подільські ворота. На бік галицького князя перейшли також чорні клобуки та жителі решти міст Київської землі.

Здавалося б, у факті зміни орієнтації киян нічого незвичайного не було. Сторону сильного вони обирали неодноразово і раніше. Проте багато істориків вбачало в цих подіях і щось нове. Симпатії киян до Романа розцінювались як результат зміцнілої тенденції руського народу до єдності Русі. В особі волинського князя багато хто бачив державного діяча, здатного здійснити відновлення єдності країни.

Захопивши Галич, Роман Мстиславич об’єднав Волинь та Галичину. Тепер до своїх володінь він приєднав і Київщину. У руках енергійного Романа опинився величезний та компактний шмат руських земель, який не поступався розмірами священній Римській імперії Фрідріха Барбаросси.