Читать «Ловець повітряних зміїв» онлайн - страница 6
Халед Госсейні
Наступного тижня я показав ту книжку після уроків своєму вчителю, розгорнувши на главі про хазарейців. Він пробіг очима кілька сторінок, фиркнув і повернув її мені.
— Оце шиїтам завжди вдається на славу, — сказав, збираючи свої папери, — представляти себе мучениками.
Вимовляючи слово «шиїти», учитель так наморщив носа, ніби то була якась хвороба.
Хоч їх і поєднували етнічний спадок та родинні зв’язки, Санаубар завжди дражнила Алі разом із сусідськими дітьми. Кажуть, вона не приховувала своєї зневаги до його зовнішності. «Невже він мій чоловік? — глумливо посміхалася Санаубар. — Бачила я старих ослів, з яких вийшов би куди кращий чоловік!»
Врешті більшість схилилася до думки, що їхній шлюб був такою собі домовленістю між Алі та його дядьком, батьком Санаубар. Подейкували, буцімто Алі одружився з кузиною, щоб хоч трохи очистити знеславлене ім’я свого дядька, дарма що Алі, осиротілий у п’ятирічному віці, не мав практично ніякої власності чи спадку.
Алі ніколи не чинив опору гнобителям — напевне, почасти тому, що нізащо не наздогнав би їх, тягнучи за собою покручену ногу. Але здебільшого тому, що був нечулий до образ нападників; він здобув свою радість, свою протиотруту тієї миті, коли Санаубар народила Гассана. А сталося це доволі легко. Ніяких акушерів, ніяких анестезіологів, ніяких сучасних оглядових приладів. Санаубар лежала на голому поплямленому матраці, поруч із нею були Алі та повитуха, готові допомогти. Та вона не надто й потребувала їхньої допомоги, бо Гассан виявив свою вдачу вже під час народження: він був не здатний нікого скривдити. Трохи стогонів, кілька потуг — і на світ з’явився Гассан. І з’явився він з усмішкою.
Як потай переповідала сусідська служниця, котрій це своєю чергою розказала балакуча повитуха, ладна повідати все кожному, хто захоче слухати, Санаубар глянула на немовля в руках Алі один-єдиний раз, побачила розщеплену губу та зайшлася гірким сміхом.
«Ось, — сказала вона, — тепер маєш недоумкувате дитя, яке буде всміхатися замість тебе!» Санаубар відмовилася навіть потримати Гассана на руках і вже за п’ять днів зникла.
Баба найняв для Гассана ту саму годувальницю, яка гляділа мене. Алі розповідав, що то була блакитноока хазарейка з Баміяна — міста гігантських статуй Будди. «Який у неї був солодкий співочий голос», — казав він нам.
Ми з Гассаном завжди допитувалися, що ж вона співала, хоч добре знали — Алі розповідав нам це вже тисячу разів. Ми просто хотіли почути спів Алі.
Він прочищав горло і починав:
Відтак він нагадував нам, що зв’язок між молочними братами, вигодуваними тими самими грудьми, не підвладний навіть часу.
Нас із Гассаном годувала грудьми одна жінка. Ми ступили перші кроки на одному моріжку в тому самому подвір’ї. І під одним дахом вимовили свої перші слова.
