Читать «Посттравматична рапсодія» онлайн - страница 5
Дмитро Корчинський
Сашко:
І цигарки не взяли. І в моїй гулдинці залишилося один, два, три... шість набоїв. Віднині нам краще не нариватися на москалів чи моавитян.
Петрик:
На все воля Божа. Проте, якби ти, брате, розв'язав мені руки, ми нині були б трохи багатші.
Всеволод:
Я б з цим не квапився
Петрик:
А вас як називати, панове?
Сашко:
Це Всеволод, каже, що він з турівських князів. Тікає після поразки на Калці. А я Сашко, з добровольчого батальйону Донбас, тікаю з Іловайська. А звідки тікаєш ти? Доречі, який в тебе зараз рік?
Петрик:
Рік від розділення первісної тьми зі світлом 7204, а від ангельського радісного славослов’я у Віфліємі 1696-й.
Всеволод:
Який жах! Отець наш Небесний, збережи й помилуй нас!
Сашко:
У нього 1223-й, а в мене 2014-й. То ти тікаєш, себто, живеш за гетьманства Мазепи. Нас нині називають нацистами-бандерівцями, а до того весь час називали мазепинцями, всіх, хто бореться за Україну проти москалів.
Петрик:
Мазепинцями?! Тих, хто проти москалів?! Ти, певне, збожеволів, брате! Мазепа - найвірніший пес Їхньої московської царської пресвітлої величності.
Всеволод:
Отож! Він повсякчас розповідає неймовірні вигадки за різних людей, не зважаючи на те, що ми тих добре відаємо.
Сашко:
Це буде згодом. Мазепа повстане проти московського царя, коли шведське військо прийде в Україну.
Петрик:
Шведи можуть потрапити в Україну хіба що, як навчаться літати. Саксонія їх ніколи не пустить навіть до Ліфляндії. І що вони забули тут? Овечі вигони? Всі їхні інтереси на Балтійському морі, не на Озівському. В них на носі війна з Данією, яку ти, брате, можливо плутаєш з Персією.
Сашко:
Шведи та їхній великий король Карл розіб'ють саксонців, воюватимуть з москалями й буде бій під Полтавою.
Петрик:
Якщо хто й буде битися під Полтавою, то не міфічні шведи, але лише ми з панами запорожцями, якщо вони виженуть нарешті з отаманства того пришелепкуватого Гусака й наші союзники татари з його милістю Селім-Гиреєм. Й ось вже чотири роки ми намагаємося таке зробити.
Всеволод:
Так татари, означені мавитяни, ваші союзники?
Сашко:
Твої моаветяни - то москалі, а його моаветяни - те саме, що твої половці.
Всеволод:
Видається мені, що ви обидва божевільні. І світ збожеволів. А може то останні часи настали, й перемішалися з усіма іншими.
Сашко:
Ми всі зіткнулися нині з дивовижними, неймовірними речами - ви з плодами науково-технічного прогресу, а я побачив нерозораний степ. Проте, ви, браття, швидше повірите в кінець світу прямо завтра, ніж один в одного, у те, що Іван посвариться з Петром чи Данило переїде до Галича.
Петрик:
Пригнімось, он в далині вершники.
Всеволод:
Моаветяни!
Петрик:
Здається, драгуни. П'ятеро.
Сашко:
Помітили нас. На них набоїв вистачить, якщо стріляти впритул. Хай під'їздять.
Гундермарк:
Кто будєтє?
